"Війна — це коли літають дрони" — так чотирирічний Єлісей з Одеси пояснює реальність, у якій зростає вже четвертий рік.
Понад 3 200 дітей загинули або зазнали поранень в Україні з 24 лютого 2022 року через російські обстріли. Майже 2,6 мільйона залишаються переміщеними. Частина не пам’ятає життя без повітряних тривог. Інші — втратили батьків на фронті.
Як повномасштабна війна змінює психіку дітей, чому вони починають боятися тиші більше, ніж вибухів, і що можуть зробити дорослі — у матеріалі Суспільного.
Понад 2,6 мільйона переміщених: покоління, яке росте під звуки сирен
За даними ЮНІСЕФ, від початку повномасштабної війни в Україні постраждали понад 3 200 дітей. Станом на початок 2026 року майже 2,6 мільйона дітей залишаються переміщеними: 791 тисяча — всередині країни, майже 1,8 мільйона — за кордоном.
Кризова психологиня ГО "Спільно ЮА" Юлія Стрельцова каже: досвід війни впливає на кожну дитину по-різному, але безслідно не минає ні для кого.
"Дитина в бомбосховищі не розуміє, що відбуватиметься з нею, де знаходяться її батьки — дитина хвилюється. Якщо хтось з батьків на фронті або на роботі — діти дуже сильно хвилюються за це".
Через постійні обстріли та повітряні тривоги діти перебувають у хронічній напрузі. За словами психологині, в Україні фіксують високий рівень посттравматичного стресового розладу, депресивних і тривожних станів серед дітей, і ці показники зростають щороку.
"Треба розділяти тривожність і страх. Страх — це нормальна емоція. А тривожність – це те, що у нас з'являється в голові, коли ми починаємо себе накручувати".
"Війна — це коли літають дрони": як 4-річний Єлісей живе під тривогами в Одесі
Єлісею чотири роки. Він живе в Одесі разом з батьками. За кордон родина не виїжджала. На запитання, що таке війна, хлопчик відповідає:
"Війна — це коли літають дрони. Це такі літаки. А ми ходимо або на перший поверх або в паркінг".
Мати хлопчика Анастасія розповідає: кардинальних змін у поведінці сина не помітила. Але був випадок, який запам’ятався надовго. Під час сильних вибухів у попередній квартирі розбилося скло. Після цього хлопчик боявся сидіти біля вікна.
"Я думаю, син буде ще довго боятися певних звуків, сирен та тривоги. В садочку їх також будять посеред сну, якщо вони там засинають. І бувають тривоги по п'ять разів за день. Вони вже не хочуть повертатися і потім засинати".
Під час тривоги родина намагається відволікати дитину. Єлісей бере свій складний стільчик і попереджає всіх: "Переходьте в укриття".
Анастасія каже: син уже знає, що таке протез. Коли бачить новини або військових із пораненнями, ставить запитання. Якщо ламається іграшка, каже: "О, треба їй зробити протез".
Чотири садочки і дві школи: як війна змусила родину з Покровська починати спочатку
Володимир та Ірина Бессарабови — переселенці з Покровська. Родина має чотирьох дітей.
На початку повномасштабної війни Володимир пішов до ЗСУ. Ірина з двома маленькими дітьми виїхала за кордон. Згодом народила третю дитину, повернулася до Києва, а Володимир демобілізувався.
Ірина згадує, що тоді дітям було п’ять і три з половиною роки, вони не до кінця розуміли, що відбувається. З віком почали більше усвідомлювати і сумувати за батьком. Старший син Мирон каже:
"Тато сміливий, він захищав нашу Україну".
Володимир згадує, що донька постійно питала: "А де наш тато? А наш тато живий?"
Коли він повернувся, дівчинка не відпускала його з обіймів.
Згодом родина знову виїжджала — до Польщі, потім до Німеччини. На дев’ятому місяці вагітності Ірина повернулася до України. Тепер живуть в Одесі.
Постійні переїзди вплинули на дітей і в навчанні.
"Вони на півроку випали зі шкільної програми і трошки просіли. Старший Мирон за своє життя був у чотирьох садочках. І вже друга школа і це він тільки в третьому класі", — каже Володимир.
Батько додає:
"Найстрашніше те, що діти вже до цього звикають. Особливо ці діти, діти війни".
"Ти залишаєшся за старшого": як діти переживають втрату батька на війні
Марина Бабенко втратила чоловіка три роки тому. Вона виховує двох дітей — Софію та Івана.
Діти згадують батька щодня. Присвячують йому малюнки й поробки.
Марина розповідає: донька пам’ятає, як батько тримав її на руках під час короткої відпустки, хоча була зовсім маленькою.
Івану — 10 років. Він особливо гостро переживає втрату.
"Війна — це коли кожного дня вбивають. Попадають кожен день шахеди в будинки, вбивають дітей, родини, сім'ю. І коли кожен день на фронті гинуть військові".
Марина каже, що син пам’ятає останні слова батька: "Ваня, ти пам'ятаєш, що ти залишаєшся завжди за старшого". І з цими словами хлопчик живе вже три роки.
Після випадку, коли поруч із домом впав "шахед", у хлопця трусилися руки, він говорив повільно і важко. Реакція на вибухи стала гострішою.
Під час однієї з довгих тривог Софія в укритті раптом увімкнула музику і почала співати "Жовто-блакитне серце". Марина каже: у такі моменти страх відступає, бо дивишся на дитину — і бачиш життя.
Що війна робить із психікою дітей і як батькам зменшити наслідки
Кризова психологиня ГО "Спільно ЮА" Юлія Стрельцова каже: діти уважно зчитують реакції дорослих: “Як реагує мама і тато, так реагую я”.
У стресовій ситуації, пояснює вона, батьки мають насамперед стабілізувати себе. Якщо дорослий виснажений або перебуває в постійній тривозі, дитина це відчуває і копіює поведінку:
"Уявимо собі, що дитина — це пуста склянка. Мама — глечик, а дитина — склянка. І коли ми пусті, ми не можемо наповнити склянку”.
Психологиня радить звертати увагу на ігри дитини. Якщо в них регулярно з’являються сюжети про поховання чи вбивства, це може свідчити про внутрішню напругу:
"Якщо ми бачимо ігри, які викликають занепокоєння: поховання загиблих, вбивства, тощо — треба звернути на це увагу".
Ще один важливий фактор — рутина. Вона створює відчуття стабільності навіть під час повітряної тривоги:
"Якщо ми снідаємо в один і той самий час, ми повинні це робити і під час повітряної тривоги. Ми можемо взяти бутерброд в коридор і влаштувати якусь гру з дитиною".
І головне — дитина має проживати дитинство, навіть у воєнних умовах:
"Якщо це день народження, ми його обов'язково повинні відмітити. Дитина повинна мати дитинство. Хочемо ми чи не хочемо".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
