Просторове орієнтування, побутова ерготерапія, цифрова самостійність і якісне дозвілля — чотири напрями, на яких будують реабілітацію незрячих військових у благодійному фонді "Світло в тобі". Програму реалізують у співпраці з реабілітаційним хабом "Експерт Хелп" на узбережжі Одеси. З ветеранами працюють ерготерапевти, інструктори з мобільності та психотерапевти, а головною умовою участі називають бажання самого військового стати самостійним.
"Реабілітація — це комплекс"
Фонд працює з незрячими ветеранами вже четвертий рік. За словами співзасновниці Наталії Скрипник, за один заїзд приймають не більше трьох людей — щоб кожному приділити достатньо уваги. Протягом року встигають попрацювати приблизно з двадцятьма бенефіціарами.
"Реабілітація — це комплексна історія. Перший заїзд триває півтора місяця. За потреби можемо продовжити до двох, але більше не тримаємо. Потім відпускаємо на пів року, однак тренери з цифрових навичок і психологи залишаються з хлопцями на зв’язку", — розповіла Скрипник.
За її словами, у фонді формують спільноту, аби ветерани не залишалися сам на сам із новою реальністю.
"У них є чат, вони спілкуються між собою, можуть звернутися до викладачів у будь-який час. Психолог і психотерапевт також завжди на зв’язку. Ми будуємо ком’юніті, щоб людина не почувалася ізольованою", — сказала вона.

Орієнтування: від території центру — до Дерибасівської
Базою реабілітації є просторове орієнтування та мобільність. Починають із безпечного простору — території центру.
"Ми будуємо різні маршрути, вигадуємо квестові історії, створюємо умовні пішохідні переходи, бордюри. А вже з третього-четвертого заняття виїжджаємо в місто — на набережні, на Дерибасівську. Хлопці гуляють самостійно, пригощають ерготерапевтів морозивом", — пожартувала Наталія.
Вона пояснила, що найцінніший момент — це прогрес, який видно за півтора місяця.
"Коли привозять людину, і кейс-менеджер каже, що він не може самостійно дійти до туалету. А на випуску він каже: ходімо, я вас пригощу морозивом. І веде впевненим маршрутом. Це найцінніше морозиво в житті", — додала співзасновниця.

Побут і цифрова самостійність
Другий напрям — ерготерапія: розвиток моторики, приготування їжі, користування побутовою технікою.
"Кожна річ має мати своє місце. Це база. Ми вчимо користуватися пральними машинами, плитами, девайсами, які чекають удома", — пояснила Скрипник.
Обов’язковою складовою є цифрові навички.
"Самостійність у цифровому просторі — базова потреба. Коли ти сам на маршруті й не хочеш заблукати, телефон стає твоїм інструментом безпеки. Наші хлопці користуються телефонами краще, ніж ми", — сказала вона.
Куратор напряму реабілітації, незрячий ветеран Максим Бондаренко додав: найскладніше — подолати страх.
"Найстрашніше — це страх щось не те натиснути, щось зламати. А насправді нічого складного там немає. За тиждень вивчаєш жести — і користуєшся телефоном практично як зряча людина", — розповів він.

"Ми ніколи не вмовляємо"
Наталія Скрипник наголосила: у фонді не переконують силоміць.
"Ми ніколи нікого не вмовляємо. Людина має сама бути готовою. Якщо немає бажання, жодна команда нічого не зробить. Ми працюємо лише з тими, хто свідомо хоче змінювати життя", — сказала вона.
За її оцінкою, реабілітацію проходить приблизно половина тих, хто втратив зір. Багато залежить від родини й середовища.
"Хлопці, які мають дружину і дітей, зазвичай активніші. Коли ж мама каже: не чіпайте, я сама розберуся, — тоді складніше. Іноді їх просто забирають додому з лікарні, і ми не маємо доступу", — зазначила співзасновниця.
Окремо у фонді працюють із родинами. Дружини під час заїздів проживають в орендованих квартирах в Одесі та Чорноморці — разом, щоб підтримувати одна одну. Відвідувати центр можна вдень, але ввечері ветерани залишаються без рідних.
"Хлопці мають навчатися самостійності. Підтримати — так. Але не заважати. Не підстеляти соломку. Ми маємо справу не тільки з чоловіком, а з воїном", — наголосила Скрипник.

Досвід побратима
Максим Бондаренко втратив зір у червні 2022 року в боях за Лисичанськ. Після поранення лікувався в Одесі, зокрема в Одеська обласна клінічна лікарня імені Філатова, їздив на консультації до Ізраїлю та Італії, але зір відновити не вдалося.
"Я довго не вірив, думав, що шансів немає. Пройшов багато операцій. Коли зрозумів, що технологій не існує, ще пів року був у стані, коли не хотів приймати це. Але я усвідомив: якщо сидітиму й нічого не робитиму, то втрачу сім’ю, друзів, усе", — згадав він.
Поворотним моментом стала перша реабілітація.
"Дев’ять із десяти інструкторів були тотально незрячі або слабозорі. Коли вони розповідали, як живуть, що роблять, у мене почало виходити. Я зрозумів: ми дорослі хлопці, ми все вміємо — просто треба навчитися робити це по-іншому, на дотик", — сказав Максим.
Сьогодні він працює у фонді та ділиться досвідом із тими, хто лише починає шлях адаптації.
"Я практично самостійний: сам їжджу на роботу, працюю, навчаюся. Я отримав диплом психолога. Мені важливо, щоб хлопці не йшли до прийняття так довго, як я", — зазначив він.

Якісне дозвілля і повернення до професії
У фонді переконані: реабілітація — це не лише навчання базових навичок, а й повернення до активного життя.
"Ми возили хлопців у гори, в аквапарк, організовували різні активності. Найкраща реабілітація — відчути, що ти можеш робити все те саме, що й до поранення", — сказала Скрипник.
Серед випускників — ті, хто відкрив майстерню свічок, працює масажистом або гончарем, повернувся на кухню як шеф-кухар. За словами Наталії, приблизно половина тих, хто проходить повний цикл, згодом працевлаштовується.
"Завершена реабілітація — це коли людина реалізувалася: працевлаштувалася, займається спортом чи розвиває власну справу. Головне — не стояти на місці", — підсумувала вона.
Реабілітація у фонді безкоштовна для ветерана і його близької людини. Щоб подати заявку, потрібно залишити контакти на сайті благодійного фонду "Світло в тобі" — після цього з родиною зв’яжуться й повідомлять деталі участі.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
