В Одесі вдруге провели форум підтримки ветеранів "Після фронту – до життя: психосоціальна підтримка та відновлення ветеранів". За словами організаторів, місто поки не готове до повернення великої кількості ветеранів, а ветеранська політика потребує системних рішень і постійної уваги.
До заходу долучилися представники ветеранських просторів, реабілітаційних центрів, органів державної влади та місцевого самоврядування, провідні психотерапевти і психологи, а також самі ветерани - загалом близько 180 людей.
Форум проводився в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я "Ти як?" за підтримки Міжнародної організації з міграції, та за сприянням Одеської обласної державної адміністрації. Партнерами заходу були ГО "Одеська обласна федерація ветеранської підтримки та адаптивного спорту" та ГО "За Одесу!".
Про що говорили
Панельні дискусії стосувалися адаптації після фронту, доступності міського простору, взаємодії з органами влади та якості життя після поранень. Організатори наголосили: ключове завдання — налагодити комунікацію між державними структурами, ветеранськими спільнотами та родинами військових.
"На жаль, не все так ідеально, як показують і розповідають нам. Ми працюємо для того, щоб налагодити комунікацію між ветеранами і супроводом, і всіма державними органами. Цей захід — щоб люди почули особисті історії й зрозуміли, куди звертатися по допомогу після повернення з фронту," — пояснив співорганізатор заходу Юрій Дегас у коментарі.
Окремий блок присвятили ментальному здоров’ю та принципу "рівний — рівному". Йдеться про підтримку, коли з ветеранами працюють інші ветерани — у хабах, департаментах, громадських ініціативах. Такий підхід допомагає швидше встановити довіру і знизити бар’єр перед зверненням по фахову допомогу.
Юрій Дегас зазначив, що команди організаторів планують проводити подібні зустрічі щонайменше раз на два місяці, аби посилювати згуртованість спільноти, підтримку ветеранів в Одесі та їхню інтеграцію в цивільне життя.
"Попереду багато праці. Але дуже радує те, що люди почали розуміти, що це важливо", — зазначив Дегас.
"Ветеранська політика без ветеранів — неможлива"
Ветеран Емін Ібрагімов розповів, що в Одесі подібні ветеранські форуми відбуваються нечасто, хоча в більшості обласних центрів України такі заходи проводять регулярно.
"Викликів у ветеранів зараз багато — окрім реабілітації і психологічної підтримки. Якщо цей напрямок не рухати вперед, ми ще не готові приймати велику кількість ветеранів", — сказав він.
За його словами, такі заходи потрібні, щоб суспільство розуміло: ветерани — це звичайні люди, які добровільно пішли воювати і тепер прагнуть повернутися до мирного життя.
"Нам важливо, що нас чують. Яка може бути ветеранська політика без ветеранів?", — наголосив Емін Ібрагімов.
Психологічна допомога: індивідуальний підхід і довіра
Ветеран за позивним "Карліз" — фахівець ветеранського супроводу у Чорноморську. На його думку, психологічний стан людини, яка пройшла через бойові дії, є надзвичайно складним, і універсального способу допомоги не існує. До кожного потрібен індивідуальний підхід. За словами Карліза, це стосується не лише самих ветеранів, а й родин зниклих безвісти та сімей загиблих - для них також мають бути окремі лінії підтримки.
"Не кожен може одразу сказати, що його турбує. Коли людину просто можуть вислухати — це вже перший крок", — зазначив ветеран.
За його словами, не всі одразу погоджуються на консультацію психолога чи психіатра, інколи люди навіть не усвідомлюють потреби в допомозі. Тому важливо пояснювати, що це не формальність, а спосіб полегшити адаптацію.
Він навів власний приклад: відкрито говорить побратимам, що сам звертається до психолога і психіатра, і пропонує прийти разом.
"Я сам ходжу до психолога, сам ходжу до психіатра. Пішли зі мною — просто зі мною за компанію", — розповів він.
Такий підхід, за його словами, допомагає зменшити недовіру до цивільних фахівців і скоротити складний шлях від повернення до повноцінної інтеграції.
"Ті, хто пройшов цей шлях самостійно, не хочуть, щоб побратими та посестри долали його самотужки, тому що він важкий. І максимально цей шлях треба скоротити і полегшити. Головне — спілкування з однодумцями, воно дуже надихає. І лікує." — вважає ветеран.
Після тривалого перебування у стані постійного стресу швидке повернення до звичного життя є вкрай складним, пояснює Карліз. Водночас потрібно прийняти, що життя вже не буде таким, як раніше, і навчитися жити з набутим досвідом так, щоб він допомагав, а не заважав.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
