Павло Брошков з Одеси у 20 років підписав контракт на військову службу для бійців віком 18–24 роки. Під час першого бойового штурму він зазнав поранень ніг, після чого був евакуйований та доставлений до медичного закладу. Наразі військовослужбовець проходить лікування та поступово повертається до цивільного життя.
Павло Брошков підписав контракт на службу після того, як усвідомив необхідність заміни військових на фронті.
"Я сидів на роботі, у мене є житло, робота і сім’я. А хтось на фронті не може залишити позицію через відсутність підміни. Тоді я вирішив підписати контракт", — розповів Павло.
Каже, перші дні служби були складними через фізичне навантаження, оскільки бронежилет важив десять кілограмів, каска — два кілограми, рюкзак — 40 кілограмів:
"Спочатку це давалося важко, але вже через тиждень почали почуватися впевнено".
Павло зазначив, що під час бойових виходів готувався до найгіршого розвитку подій. За його словами, найбільшу загрозу становили міни та дрони, яких було багато в небі, і які постійно контролювали ситуацію. Каже, що навіть один FPV-дрон міг сигналізувати про позиції, за яким підлітали ще кілька безпілотників.
Військовий отримав поранення ноги під час першого бойового штурму. Після травми він помітив сильну кровотечу та наклав два турнікети, але через втому не зміг їх повністю затягнути. Допомогу надали побратими.
"У мене кров фонтанчиком пішла. Якщо іде так інтенсивно, часу дуже мало", — додав Павло.
Павло згадує, що під час евакуації з позицій військові координували вихід через радіозв’язок, орієнтуючись на роботу власного безпілотника. Через поранення військовий не міг самостійно пересуватися, тому побратим виніс його з бліндажа та ніс на спині.
"Він добіг до кінця поля, поклав мене і відійшов у бліндаж, бо в такій ситуації один поранений — краще, ніж двоє", — каже Павло.
Дістатися укриття самостійно він не міг через повалені дерева. Усвідомивши це, Павло сховався в невеликій заглибині в землі. За його словами, в цей момент розпочався мінометний обстріл, скоригований безпілотником РФ, унаслідок чого його засипало землею.
"Я згадав ведмедика, якого зв’язала дружина. Він був зі мною від початку й до кінця виходу. Саме заради нього я продовжив рух через колоди, хоча бандаж на нозі відірвався і кровотеча відновилася", — поділився Павло Брошков.
Військовий згадує, що прийшов до тями у лікарні в Дніпрі. Лікарі змогли врятувати йому ноги, хоча спочатку ситуація була критичною. За словами ветерана, через інфекцію та складні умови поранення існувала загроза ампутації:
"Лікар сказав, що ноги могли не зберегти. Прийняли рішення обмежитися хірургічним втручанням і встановити вакуумну систему. Почати ходити на милицях було складніше, ніж перебувати на позиціях. Те, що я пережив на фронті, не можна порівняти з цим етапом".
Згодом медична комісія визнала його непридатним до подальшої служби. За словами Павла, це рішення стало для нього складним, адже він планував залишитися у війську хоча б на тиловій посаді:
"Я розраховував продовжити службу. Військова кар’єра була частиною мого життя".
Нині Павло визначає для себе інші пріоритети. Він говорить, що після пережитого інакше сприймає час і відповідальність.
"Мій головний пріоритет зараз — залишити щось своїй дитині. Я зрозумів, що життя не таке довге, як здається", — підсумував він.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
