В Одеському музеї західного і східного мистецтва відкрилася виставка херсонської художниці Яни Голуб’ятникової "Почути, щоб почати". Протягом кількох тижнів відвідувачі можуть побачити дев’ятнадцять великоформатних полотен, де міфологія зустрічається з фольклором і літературними казками Андерсена, Туве Янсон і Льюїса Керрола.
Експозиція охоплює роботи від середини 2010-х років до сьогодні та пропонує відвідувачам зануритися у світ символічних образів, щоб через них віднайти внутрішню опору та пережити трансформації власного досвіду.
Світ Яни Голуб’ятникової — це територія символів і переосмислених міфів. Тут поряд живуть герої грецької міфології, персонажі дитячих казок і образи, прототипами яких стали колежанка по танцювальному гуртку і хлопець, якого чекають з російського полону. За кожною картиною — сюжет і роздуми про сенси і життєвий досвід.
Міфи і символи: від Мойр до Геспериди
Особливе місце на виставці займають роботи, натхненні міфологією. "Мойри" постають у пастельних кольорах, спокійні та юні. Вони не лякають смертю, а приймають її як невід’ємну частину життя, показуючи, що завершення може бути природним і гармонійним.
У "Зефірі" художниця зобразила західний вітер, який змітає все старе і непотрібне з внутрішнього світу людини, символізуючи очищення та оновлення.
"Валькірії" відображають втомлених служниць Одіна, бога скандинавської міфології, що супроводжують душі загиблих воїнів до місця вічного спочинку — Вальгалли. Валькірії, за задумом художниці, ставлять питання про людську відповідальність і про те, чи настане коли-небудь мир і спокій у світі, аби їм звільнитися від своїх обов’язків.
"Гесперида" переносить у сад золотих яблук — місце, де спокій і мудрість переплітаються з бажаннями й випробуваннями. Полотно нагадує про важливість вибору та наслідків, а також про те, що рух уперед є єдиним шляхом, навіть якщо спогади про минуле кличуть назад.
Ці роботи демонструють, що стародавні сюжети можуть бути надзвичайно сучасними й близькими, відображаючи наші страхи, сумніви та надії.
Казкові персонажі: Аліса, Морра та Оле-Лукойє
Художні образи, запозичені з літературних казок, повертають відвідувачів виставки в дитинство. Картина "Оле-Лукойє" особливо важлива для історії художниці. Вона пригадує, що задум з’явився ще до повномасштабного вторгнення, частину роботи вона встигла зробити, а завершувати довелося вже в окупації. Довго не наважувалась іти в майстерню — було страшно. У березні нарешті прийшла в напівпідвал, просто перевірити, чи все ціле. Сіла, подивилася на полотно — сил працювати не було, усе ніби перегоріло. Але професія витягла: почала з дрібниць, мазок за мазком — і знову втягнулася.
“Ілюзорний світ, дитячий, казковий — це проекція моїх думок, але саме він став тією косичкою Мюнхгаузена, за яку я себе витягла в нормальний стан і почала працювати”, — розповідає Яна.
"Морра", єдиний негативний персонаж Туве Янсон, під пензлем Яни перетворюється на символ самотності, яку може розтопити лише промінь людського тепла. Художниця переконана, що в житті кожного рятівне світло обов’яково з’явиться.
Синя гусінь та Аліса Льюїса Керролла, Морра та інші казкові персонажі допомагають розкрити ідею вибору, відповідальності і шансів на добро, навіть у хаотичному світі.
Жіночий світ: ніжність і сила
Багато робіт на виставці присвячені жінкам. Вони одночасно чарівні й звичайні, сильні й вразливі. У "Чаклунці" деталізовано багатошаровий чудернацький жіночий світ із намистом, цукерками, пляшечками зілля та іншими численними дрібничками, що створюють відчуття унікальної атмосфери. Яна впевнена, що цей світ не варто змінювати, бо його цілісність — у дрібницях і деталях.
Улюблена робота художниці "Kobiety śniezne" сповнена вітальності: літні жінки в яскравому вбранні сміються і перешіптуються. Картина нагадує, що навіть у поважному віці варто жити насичено, цінувати кожну мить і прості радощі.
"Ця картина про те, що ми буваємо смішними, недолугими, незграбними, але життя все одно повне і яскраве", — розповідає Яна.
Мистецтво спротиву: "Ой посію мак"
Одне з центральних полотен виставки символізує сміливість і незалежність. Для створення картини позували похресниця художниці та її подруги, і їхня щирість та сміливість бути собою стали ключовим елементом картини.
Робота пережила окупацію Херсона: Яна довго намагалася повернути картину з обласної ради, де вона експонувалася напередодні повномасштабного вторгнення, ходила до російської комендатури і наполягала, щоб її віддали. На таку сміливість задля повернення роботи, згадує Яна, її надихала ідея, закладена в образах картини.
"Дівчата як маківки, яких посіяли над водою, і вони ще не заросли лебедою, яка б їм заважала бути такими сміливими, якими вони є. Я б хотіла стати поруч з ними п’ятою і завжди про це пам’ятаю: мій шлях — це шлях без лебеди", — поділилася художниця.
"Почути, щоб почати": історії про людяність
Виставка "Почути, щоб почати" — не лише про живопис, а й про людяність і співчуття. Кожна робота — маленька казка, що допомагає зберегти себе у темні часи. Для Одеси, міста перетину культур і сенсів, ця виставка є не тільки мистецькою подією, а й терапевтичним простором, який показує, як через мистецтво, історії та казки пережити травматичний досвід та віднайти опору.
Експозицію картин можна відвідати до 7 грудня.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
