Володимир Жиленко — учитель історії з Балти, який після початку повномасштабної війни добровільно вступив до лав Збройних сил України. Він обороняв Авдіївку, потрапив у полон і провів там 808 днів. Історію від першого дня служби до обміну та випробувань у колонії — читайте у матеріалі Суспільного.
Володимир народився й виріс у Балті, що на Одещині. До початку повномасштабної війни чоловік викладав історію у місцевому ліцеї №3.
"Любов до історії мені прищепили шкільні вчителі. Я розумів, що ця наука особливо важлива в час становлення української державності", — розповів Володимир.
У перший день повномасштабного вторгнення Володимир із уже зібраним рюкзаком вирушив до військкомату. Спочатку служив стрільцем-санітаром у роті охорони, а згодом у новоствореному батальйоні. Із січня 2023 року його підрозділ обороняв Авдіївку у складі 110-ї бригади.
"Я розумів, що це не просто локальний конфлікт десь на сході України — це могло статися і в моєму місті. Поруч Придністровська Молдавська Республіка, і все могло розвиватися непередбачувано. Тому потрібно було стати на захист свого міста і держави", — сказав захисник.
26 березня 2023 року під час штурму під Авдіївкою Володимир зазнав поранення й разом із кількома побратимами потрапив у полон. Спершу його утримували на окупованій території Донеччини, а згодом перевезли до колонії в Росії. Загалом він провів у неволі 808 днів. Каже, ставлення до українських полонених відрізнялося:
"Є ветерани й так звані "заробітчани" — військові, які прийшли за грошима. Їхнє ставлення до нас, полонених, відчутно різнилося. Бо військовий розуміє, що будь-якої миті може опинитися на моєму місці".
Володимир розповів, що тривалий час перебував у госпіталях через поранення, і саме там мав можливість спілкуватися з персоналом:
"Одна санітарка, приїхавши з відпустки, сказала, що вона була на морі. "Тепер море наше". Я відповів, що воно й було вашим, маю на увазі Азовське море — його ніхто не відбирав. На це вона лише сказала: "З тобою не цікаво"
Після того, коли росіяни дізналися, що Володимир вчитель історії та має свої переконання стосовно вторгнення та історії — вирішили його "перевчити":
"Вони приїхали з апаратом "Тапіком". Цокотіли зуби, затрусилися руки, розламалася табуретка, але водночас відео вони знову не захотіли знімати — здається, їм це було нецікаво", — розповів про пережите Володимир.
У червні 2025 року Володимир повернувся додому в рамках обміну. Він розповів, що ще в Білорусі почав усвідомлювати: швидше за все, це і є повернення. Каже, після приїзду додому пережив сильні емоції:
"Коли я отримав телефон, то не міг заснути від великої кількості інформації. Дружина пів ночі мені скидувала номера телефонів моїх друзів, товаришів, рідних, щоб я всім перезвонив".
Зараз Володимир проходить реабілітацію, але зізнається, що мріє якнайшвидше повернутися до дітей та відновити викладання.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
