Чорноморськ — одне із молодих міст Одещини, що до 2016 року носило назву Іллічівськ. За російським наративом, до 1973 року поселень на його території не було. Проте археолог Ігор Сапожников доводить: Чорноморськ існував задовго до радянського міфу про "пустир 1970-х". Суспільне поспілкувалося із фахівцем та розповідає, хто ж жив на території сучасного міста.
Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології НАН України Ігор Сапожников є одним з авторів книги "Археологія, історія та картографія Чорноморська". Її видали до 250-річчя першої письмової згадки про поселення на території сучасного Чорноморська. Матеріали у книзі описують період від кам’яної доби до кінця ХХ ст. Автори досліджували карти, розкопки та архіви й показали, що місто має багатотисячолітню історію.
Місто, старше за міф
За радянськими наративами, місто Чорноморськ заснували у 70-ті роки на голому пустирі й назвали Іллічівськом, на честь Володимира Ілліча Леніна. Проте археолог та доктор історичних наук Ігор Сапожников запевняє, що ознаки культури на місці сучасного поселення є ще з епохи пізньої бронзи 3000 тисячі років тому:
"Бугові Хутори, хутір Олександрівка, це приблизно 1770 роки. Перша письмова згадка про село Малодолинське датується 1784 роком. Бурлачі Хутори знаходилися на території Одеси вперше згадуються приблизно у 1817 році, а за даними архівних джерел, це приблизно 1803-1804 рік. Яку обрати середню дату — я не можу сказати, але точно це не 1973 рік”.
Археолог стверджує, що історія міста не дуже складна і його розташування виникло на сукупності декількох поселень, які і склали основу Чорноморська та всієї нинішньої громади. А на місці всіх сучасних населених пунктів, Олександрівки, Малодолинського та Бурлачої Балки, розташовувались так звані Бугові Хутори:
"Село Олександрівка, німецька колонія KleinliebenthalСучасне село Малодолинське — кожен з них має різне походження, різну історію, різний національний склад. Тому було значно складніше все зробити: треба було показати чорноморцям, що Чорноморськ — це не тільки Чорноморськ, а всі оці населені пункти разом".
Ігор Сапожников досліджував та аналізував старі карти, на яких вже було позначено заселення цього краю приблизно з XVII століття. Так, наприклад, на карті 1775 року видно, що Бугові Хутори повністю увійшли до складу Чорноморська і вони були позначені як розорене турецьке поселення. А у подальших дослідженнях виявив, що все узбережжя Лиману і прилегла територія були заселені хуторами, які виникли ще за часів турків.
Що таке Бугові Хутори
На місці нинішнього Чорноморська та села Олександрівки в кінці XVIII столітті було поселення, де жив грецький піхотний батальйон. Він складався переважно з греків і арнаутів Так турки-османи називали албанців, у них була своя похідна церква та священник. Територія складала 13 тисяч гектарів від лиману до Барабою. Пізніше найбільші ділянки від неї отримували офіцери. Таким офіцером був і Андрій Буга, звідки місцевість і отримала назву Бугові Хутори, розповів археолог.
"У міському парку Чорноморська, біля Приморських сходів, було кладовище. Там був похований Андрій Буга. Німецький мандрівник Генріх Коль подорожував по Бессарабії та писав: "Коли ми переїжджаємо пересип Сухого лиману, ми доїжджаємо до місця, яке називається Убуги. І там ми бачимо простий пам'ятник з каменю, де похований майор Буга".
Також історик розповів, що Андрій Буга додатково взяв в оренду землю нинішнього села Олександрівка, а згодом побудував церкву там, де нині розташований Свято-Успенський храм Православної церкви України, датований 1890 роком.
"Це поселення — древня Арнаутівка. Тут знаходився воєнний госпіталь грецької армії під час визвольної війни, яка закінчилася в 1821 році. Сюди привозили поранених, вони лікувалися і поверталися знову на боротьбу за свою батьківщину. У 1821 році їм пропонували вступити в Чорноморське козацтво і виділили землі в урочищі річки Барабой", — розповів настоятель Свято-Успенського храму ПЦУ отець Михайло.
Отець Михайло додав, що вже тоді землі і храм не підпорядковувались Московському патріархату: греки ходили в свою церкву і молилися своєю рідною мовою. На території було також і кладовище спочивають всі священники церкви, а можливо, і інші поважні люди та офіцери батальйону. І додав, що факти про існування там поселення, як і надгробки, знищили за час радянської влади.
Звідки взялась радянська назва "Іллічівськ"
Попри історію краю та існування у ньому хуторів, історію Іллічівська ведуть з 1952 року. Саме тоді з'явилося робітниче містечко для будівництва спершу заводу, а потім порту. Його називали робітничим селищем заводу №490. Згодом йому присвоїли статус селища міського типу і дали назву Іллічівськ.
"Тут була величезна гавань, на берегах якої не було великих міст, але вже було два села. В кінці 50-х, у 60-ті роки тут було два-три квартали. Завод вже працював, а порт тільки-тільки зароджувався, він сформувався в 58-му році. Але говорити про те, що тут не було життя — це ненормально і не вписується в нормальну сучасну історичну систему", — пригадав Ігор Сапожников.
"Археологія, історія та картографія Чорноморська"
На думку Ігоря Сапожникова, в сучасному Чорноморську відсутня справжня краєзнавча література, це і стало приводом випустити книгу:
"Практично всі міста півдня України неправильно датувалися. Це робилось спеціально, щоб підкреслити, що тут був голий степ і тут ніхто не жив. Це абсолютна дурня. І на цю концепцію накладався міф, що до існування тут порту, теж був голий степ і нічого тут не було. І зараз, ми все ж таки чимало зробили для того, щоб обидві ці концепції порушити повністю".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
