Переселенка з Миколаєва Валентина Клімова залишила рідне місто й велику школу, яку розбудовувала понад десять років. У Подільську на Одещині вона створила онлайн-курси, де сотні дітей і дорослих вивчають англійську, польську та німецьку, а також безкоштовно навчає громаду.
Попри війну, сімейні виклики й службу чоловіка у ЗСУ, Валентина розвиває команду викладачів, планує нові освітні проєкти й каже: головне — не здаватися та рухатися вперед.
Пані Валентино, яким було ваше життя до повномасштабного вторгнення?
До війни у Миколаєві в моїй школі навчалося близько 600 учнів. Це був офлайн-формат, велика команда викладачів і сучасні методики. Ми мали звичне життя, родину, друзів і перспективи.
Що ви відчули, коли довелося залишати рідний Миколаїв і школу?
Спершу ми не вірили, що потрібно виїжджати. Але після сильного обстрілу та трьох днів в укритті вирішили, що так жити не можна. У мене була маленька дитина, якій тоді було 4 роки. Щоб не лякати, ми казали йому, що "в порту щось вивантажують". 8 березня ми виїхали.
Чому обрали саме Подільськ і як вас тут прийняли?
Мене дуже просила переїхати сестра, яка живе тут. Ми часто бували у Подільську, місто нам було знайоме. Тут маленьке, але привітне середовище. Люди допомогли з житлом, дитсадком, документами. Враження тільки позитивні.
Ви почали все з нуля. Як відновлювали роботу школи?
Ми не припиняли занять. Перші пів року працювали за донати: хто міг — платив, хто ні — навчався безкоштовно. У вересні відновили заняття онлайн і почали набирати нових учнів. Зараз у нас 260 учнів у 50 групах, є менеджери й велика команда викладачів.
Чому вирішили додати польську та німецьку мови?
Цього вимагало життя. Багато наших учнів виїхали до Польщі та Німеччини й потребували знань для адаптації. Вони знали наш підхід до англійської, тому довірилися і з вивченням інших мов.
Чим ваша школа відрізняється від інших курсів?
Ми маємо багаторічний досвід, відпрацьовані методики, постійно навчаємося самі. Наш методист підбирає сучасні вебінари та матеріали, ми вдосконалюємо підручники й підхід. Це робить нас конкурентними.
Ви безкоштовно викладаєте англійську в освітньо-культурному просторі. Чому це важливо для вас?
Я прийшла туди як людина, якій потрібна допомога. Але вже дорогою подумала: чим я можу бути корисна? Єдине, що я могла дати, — це знання. Тому сама запропонувала проводити уроки для дітей.
Як реагують учні на ці заняття?
І діти, і дорослі приходять із захопленням. Вони горять очима, коли ставлять питання, шукають нові слова. Іноді дорослі навіть більш зацікавлені, ніж діти.
Ваш чоловік нині служить у ЗСУ. Як вам вдається поєднувати сімейні виклики, роботу і волонтерство?
Я з сином у Подільську, чоловік проходить чергове навчання. Син у другому класі, має багато гуртків. Це нелегко, але ми справляємось.
Що вас мотивує продовжувати у такий непростий час?
Моя дитина і майбутнє для нього. А також усвідомлення, що моя робота приносить зміни іншим: дітям, дорослим, вчителям. Це найбільша мотивація.
Яким ви бачите розвиток школи у найближчі роки?
Ми плануємо нові напрямки і не лише мовні. Хочемо зробити школу простором підтримки: з психологічними зустрічами, спілкуванням з фахівцями, новими освітніми ініціативами.
Що б ви порадили людям, які сьогодні змушені починати все з нуля?
Не здаватися. Рухатися вперед маленькими кроками. Якщо щось не вийшло залишити й пробувати інше. Головне не зупинятися.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
