Мер Одеси Геннадій Труханов дав ексклюзивне інтервʼю Суспільному. Він розповів про стосунки з президентом та головні виклики, з якими місто стикається під час війни: як працює мерія під час повітряної тривоги, що зробили для зміцнення системи цивільного захисту і як Одеса підтримує ЗСУ.
Також у розмові — про дефіцит кадрів на підприємствах через мобілізацію та про критику щодо доступності пляжів у туристичний сезон. Які плани на майбутнє у Геннадія Труханова та чи хоче залишатися у політиці — відповіді у матеріалі Суспільного.
У день, коли записуємо це інтервʼю, напередодні вночі в Одесі знову було гучно, лунала повітряна тривога. Знаємо, що не раз повітряна тривога призупиняла роботу і міськради, і засідання депутатів. Як ви особисто реагуєте на сигнали тривоги, коли перебуваєте не на робочому місці? Чи є у вас вдома якесь особливе сховище?
Особливих сховищ в мене немає, реагую так, як всі в Одесі, як всі в Україні сьогодні реагують. Ми всі хвилюємось, але звикли до цього. Дивлюся, по-перше, в телефон на різні сайти, аби знати, що летить, де летить, куди летить. І від цього вже відштовхуюсь, щоб приймати рішення.
Що стосується, коли перебуваєш вдома. Знаєте, мамі 82 років, вона спускається. Коли спускається, інколи каже, що вона втомилася і що: "Вже не піду нікуди. Що буде те й буде". Я думаю, більшість людей так зараз. Тому що це приватний будинок. Але коли це багатоповерхівка, я ж спілкуюся з людьми на "прильотах", зібрати вночі родину і спустити в бомбосховище — це майже нереально, коли балістика. А якщо "шахеди", які нам кажуть, що очікуються в Одесі, наприклад, о 22:00-23:00, це треба спуститись і всю ніч чекати, коли вони пролетять, або завершиться повітряна тривога. Тому, підсумовуючи відповідь, скажу, що якось звикли.
Що стосується сесій, ви питали, тут дійсно є хвилювання не тільки, як у кожної людини за те, що летить щось і може кудись влучити. Це відповідальність. Відповідальність за те, щоб своєчасно оголосити перерву, своєчасно забезпечити, щоб люди вийшли. Люди ж бачать, сидить керівник, значить, ми будемо тут. А це відповідальність. Я знаю, що є правила, їх треба виконувати. Якщо ми зібралися, треба своєчасно оголосити перерву, і щоб всі пішли в безпечні місця.
Під час роботи на місцях влучань ми часом чуємо від людей, що вони не йдуть в укриття, бо просто до нього було далеко. Колеги з Українського радіо перевіряли, що є місця в Одесі, де до деяких укриттів треба йти 15, а інколи і більше хвилин. Скажіть, будь ласка, як зараз працює місто над розбудовою систем цивільного захисту, і що зроблено за останні 3,5 роки?
Це дуже важливе питання для нас. І це відповідальність в тому числі міської ради — забезпечити безпечні місця для одеситів. Але я вам скажу, що якщо казати по процедурі, як це відбувається, ми все бачимо. Якщо оголошена повітряна тривога, і нас попередили, то люди мають реагувати, як це прописано. Повітряна тривога – йти в найближче укриття. Хотілося б, щоб укриття було у хвилинній доступності. Де це можна зробити — ми робимо.
Кожного тижня на апаратній нараді мені доповідають, що ми зробили. І в нас є місця, де ми облаштовуємо бомбосховища. Але це не так швидко, і не скрізь це можна зробити. Тому, якщо казати по процедурі, оголошена тривога, за 15 хвилин, поки летять "шахеди", можна потрапити в бомбосховище.
Дійсно, коли люди сидять вдома і чекають, коли воно прилетить… Коли кажуть, що вже повернули вони на Одесу, і залишилось п'ять хвилин або три хвилини для того, щоб вони були над містом, дійсно вже ніхто нікуди не встигне. Тому те, що можемо робити — ми робимо. Збільшимо кількість наших укриттів. Роботи йдуть і сьогодні, і завтра будуть йти, тому що ми розуміємо, що це треба робити.
Чи є якісь конкретні проєкти, про які ви зараз можете казати? Чи є якісь пріоритети? Можливо, школи, лікарні? А щодо житлових будинків, є якісь ініціативи?
Це дуже важливе питання, але треба розбиратись в ньому досконально, тому що змінюються вимоги. Наприклад, що стосується наших загальноосвітніх шкіл? Ми придбали найпростіше укриття, тому що були норми одні. Коли вони вже поступили до нас, нам кажуть, що ні, сьогодні вони не відповідають вимогам, ви не можете їх використовувати як укриття біля шкіл. Але ми придбали.
Тому ми кажемо: "От у нас є підвальне приміщення. Можна ми тут зробимо, наведемо порядок, ремонт зробимо, щоб люди могли спуститись?" А нам відповідають, що ні, за їхніми нормами це неможливо, тому що тут йдуть комунікації, щось таке.
Людям сьогодні треба кудись зайти, тому що немає найближчого укриття. І ми його не побудуємо зараз, миттєво ми це не зробимо. Це треба проєкт, це треба гроші, це треба ціла процедура. Але там, де можна, ми вже б робили. На це пішов якийсь час. І таких адрес, я вам скажу, багато у нас.
Наприклад, Добровольського, де загинуло 12 людей. Поруч розташоване підвальне приміщення приблизно на 70 квадратів. Але ми не могли його використовувати, тому що були такі вимоги. Прийшов час, нам сказали, що вже можливо це. Ми втратили час, але зараз вже закінчили, і можна поїхати подивитися, яке є велике приміщення в щільнозаселеному районі. Тому я не знімаю з себе відповідальність, але я знаю, що кожного тижня запитую, де, коли, що ми зробили для того, щоб забезпечити безпечне навчання наших дітей.
На початку повномасштабного вторгнення у нас було дві школи, які могли забезпечити офлайн навчання дітей. Зараз це майже 95% шкіл у нас, які сьогодні відповідають нормам, і у нас проходять заняття офлайн, діти навчаються, де сучасні умови, сучасне приміщення. Це ми зробили. Також це стосується і дитячих садочків, це стосується інших соціальних об'єктів.
Зараз кожне велике місто, містечка та деякі села активно допомагають Збройним силам України. 5 липня ви як мер отримали подяку від 3-ї штурмової бригади за підтримку військових. Чи можете зараз пояснити, який відсоток від свого бюджету Одеса виділяє на допомогу Збройним силам?
Я думаю, що це вже не якась таємниця. По-перше, по даних, які ми маємо, Одеса перебуває на другому місці по підтримці Сил оборони із місцевого бюджету, попри те, що ПДФОПодаток на прибуток або на доходи військовий, як у всіх, у нас забрали на центральний рівень. Тому за 2024 рік це понад 1,4 мільярда гривень.
У цьому році, я знаю, що більше 500 мільйонів гривень ми вже виділили і будемо далі підтримувати Збройні сили і Сили оборони в тому числі. Також є Служба безпеки України, є Національна гвардія і інші підрозділи.
Що стосується нагород. Я працюю не за нагороди, я дуже вдячний хлопцям, що вони прийшли. Але, знаєте, це не тільки Третя штурмова, інші приїжджають хлопці і дякують. Я їм кажу: "Хлопці, це мій обов'язок, це обов'язок нашої міської ради, це обов'язок всієї України — бути поруч зі Збройними силами. Це наш обов'язок, і ми його будемо виконувати і виконуємо".
Але остання така була подія, що на минулій сесії ми не змогли задовольнити в повному обсязі всіх, хто до нас звернувся, тому що були запити більше на 600 млн грн для допомоги Збройним силам. Але я попросив, щоб ми порахували наші гроші місцевого бюджету, тому що в мене, як у всіх мерів міст, є відповідальність перед громадою. Я маю забезпечити життєдіяльність мільйонного міста. Я маю забезпечити, щоб всі, в тому числі родини військових, які сьогодні тут, всі ВПОВнутрішньо переміщені особи, яких більше 106 тисяч в Одесі, жили в місті, щоб в них було стале постачання теплової енергії, електроенергії, водовідведення, водопостачання. На це все треба гроші.
І коли в нас за тиждень "прильоти" і на протиаварійну роботу, а потім консервацію треба близько 100-150 мільйонів — ми маємо десь взяти ці гроші. Я казав: "Хлопці, я вас дуже прошу, от ті підрозділи сьогодні, яким вкрай потрібно, ми сьогодні зможемо це робити". Є депутатські комісії, є депутати, які сьогодні теж хвилюються і допомагають Збройним силам. Тому це колегіальне рішення.. Це дуже важко для нас сьогодні визначити, кому потрібна більша допомога, але ми намагаємося зробити так, щоб всі були забезпечені.
Ви сказали про те, що не всі запити військових можна закрити. Давайте спробуємо на окремому випадку розібрати одну з ситуацій в рамках цієї ж теми. 20 липня цього року військовослужбовець 122 бригади ТРОТериторіальної оборони Арсен Цимбалюк оприлюднив відео, на якому заявив, що у березні його бригада зверталися до міського голови з проханням виділити 20 мільйонів на повітряні та наземні дрони, засоби зв'язку, РЕБРадіоелектронна боротьба. Він стверджував, що останні 5 місяців всі запити, які надходили від його бригади на ім'я міського голови та міськради, не були підтримані. Прокоментуйте, будь ласка, цю ситуацію. Це правда чи ні? І якщо наведені факти відповідають дійсності, чому так сталося, що не було уваги до цієї саме одеської бригади ТРО?
Це дуже неприємна для мене ситуація, тому що треба якось жити не одним якимось моментом, а звертати увагу, що це наші одеські бригади 126 та 122. Це наш обов'язок, це дійсно наш обов'язок, який покладений на місцеве самоврядування — забезпечити формування бригад ТРО. Якщо ви подивитеся, скільки ми виділили коштів, а це, якщо не помиляюся, понад 300 мільйонів на формування, і все, що ми робили, і закупки, і допомога вся йшла на дві бригади — 122 та 126.
Що трапилось зараз, мені важко відповісти. Може нерви у когось здали. Але я хочу вам сказати, що ми розглядаємо кожне питання. Є депутатська комісія, вона працює відкрито, кожен може прийти і почути. Коли є така купа звернень, на яку ми маємо відповісти, депутатська комісія розглядає, приймає рішення, і виносить це питання на міську раду.
Ми спілкувалися з командиром 122-ї бригади, він приходив, казав, що треба допомога. Я не знаю, що там відбулося, не хотілося б вірити, що людей втягнули в якусь політику, але це дуже неприємно. На сесії позачерговій ми надали зараз допомогу ТРО, хоча це не було в порядку денному, але я казав депутатському корпусу звернути увагу, тому що це наш обов'язок і треба його виконувати.
Знаєте, є бригади, які сьогодні на дуже тяжкому напрямку, і їм потрібна допомога зараз. Не так, щоб на всякий випадок було, а вже сьогодні. І коли мені з такими аргументами кажуть, я погоджуюся, але ми відкриті для всіх розмов, у нас не було такого. Тому це мені дуже неприємно, що у нас відбулося.
Тому я кажу: хлопці, давайте будемо розумно з вами розмовляти, давайте зупинимося і не будемо назагал виносити. Двері відкриті. Навіщо були лізти на ці екрани? Що, мало проблем сьогодні в суспільстві? Та прийди до мене, топни ногою або зайди в кабінет і скажи: "що це таке, давайте з'ясуємо". Я покличу депутатів і в нас буде розмова, буде діалог якийсь. А не так, що потрібно вийти і сказати. Тому, ну неприємна ситуація.
У нас є багато прикладів, коли ми виконували всі наші обов'язки. Виконували, виконували і будемо виконувати. І зараз, для того, щоб допомагати саме Збройним силам, ми поспілкувалися з депутатами, і на наші потреби, на вирішення місцевих проблем, ми плануємо взяти кредит, щоб не зупиняти допомогу Збройним силам. Але на це треба час, це треба розуміти.
Зараз в Одесі дуже багато туристів. Пляжі, які відкриті офіційно, заповнені. Минулого року у нас були факти, коли на пляжах деякі орендатори почали зводити паркани прямо на піску. Як ви оцінюєте взагалі таку тенденцію? І на вашу думку, де той баланс між комерційними прибутками, які має отримувати туристичне місто, і доступом до безкоштовних послуг та до моря?
Я згоден з вами, я народився і виріс в Одесі, і всі пляжі були відкриті. Я ходив, де хотів, як хотів, і не було тих питань. Хотілося б повернутися в те моє дитинство, і щоб в нас Одеса була така. Але час бере своє, на жаль. Все, що побудовано, оформлено, отримане орендарями, я не підтримую те, що сьогодні у нас знов повернулося, що людей пускають тільки за гроші.
Я вам скажу, що треба реагувати, і ми реагуємо на це. Щоб була вільною п'ятиметрова смуга до урізу води, щоб 30% пляжу були такі, що це вільний доступ, що там не треба займати цими тапчанами. Людина хоче щось постелити на піску, засмагати — нехай засмагає.
Що стосується "Ітаки", "Ібіци" та інших пляжів: є місця, де ці настили сьогодні, на мій погляд, були потрібні, тому що там взагалі не було пляжу. Там була підпірна стінка і під нею була вода. Люди розшили свою територію, потратили гроші. Чому ні? Тому що ця територія не використовувалась ніким. Вона була просто територією. Вода, пісок, таке. Але будемо намагатися зробити так, щоб це повернути.
Зараз ви бачите більше, ніж я, тому що працюєте в суспільстві, знаєте думки. Коли приходиш до бізнесмена, він каже: "Геннадій Леонідович, в нас немає грошей. Треба, щоб середній і малий бізнес підтримували, а ви нас душите". А що це таке? Ми не зможемо платити податки, ми не зможемо наповнювати бюджет, допомагати Збройним силам. Вони ж вибудовують таку ланку взаємопов’язаних речей.
Погодьтесь, все ж таки, коли ставлять тапчани, і ти розумієш, що це комерційна зона, і коли з'являється паркан — це все ж таки різні речі?
У нас ж умовні якісь процедури відкриття оздоровчого сезону, якісь дозволи на пляжі. Ви подивіться, хто у нас працював минулого сезону по тим дозволам. Це ж формально все. Хто добросовісний, отримав ті дозволи, а хто ні, там працює так, і ніхто туди не приходив. Або пляжі, на які просто люди приходять. Тому це взагалі сьогодні пішло на другий план, на жаль. Тому що ми не знали, чи буде сезон, що зробить ворог, як це буде, інші пріоритети в суспільстві. Але воно сьогодні відбувається. І це дійсно пріоритет, тому ми працюємо сьогодні над правилами благоустрою, де ми хотіли прописати все, і ми це зробимо.
На жаль, не так швидко ми це зробили, тому що є, ви ж бачите, що сьогодні немирні часи. Але саме в планах благоустрою, якщо хтось порушив, поставив паркан або надав нам можливість подивитися і розірвати цей договір оренди, ми будемо це робити. І ми це зробили, вже є приклади.
Ви подивіться на 10-ту станцію Великого Фонтану. Тут пляж раніше був повністю забитий лежаками. Зараз майже, ну я думаю, що 50% пляжу вільно для відвідувачів. І це, знаєте, це не просто зробити, тому що, ви ж розумієте, що є орендарі, люди борються… Але ми там, де це потрібно, прибираємо, відкриваємо пляжі.
Я поставив завдання нашому комунальному підприємству "Узбережжя Одеси", щоб вони працювали більше в цьому напрямку. Але для того, щоб вони зробили, аби прибирати ці пляжі, нам треба гроші, треба обладнання, треба закупати техніку. А ми не можемо сьогодні дозволити себе це зробити, тому що гроші повинні працювати на обороноздатність.
Тема пляжів — вона також і про доступність. 2025 рік, як ви зазначали не в одному своєму виступі, оголошений роком безбар'єрності. До нас в редакцію звертаються люди з інвалідністю, особливо до редакції наших радійників. Серед іншого про що вони кажуть, що є місця в Одесі, де ця доступність зроблена "для галочки": коли тактильна плитка веде не туди або встановлений шрифт Брайля в місцях, до яких просто неможливо дотягнутися, або пандуси, якими багатьох неможливо скористатися. Тож питання таке: як зараз перевіряються ці норми, хто перевіряє їх в Одесі і чи це питання зараз більше під вашим можливим контролем?
Дійсно, я оголосив рік безбар'єрності в Одесі. І це не тільки стосовно тактильної плитки, шрифту або пандусів. Це системна робота. Тому другий крок, який ми зробили — створили в Одесі раду безбар'єрності. І це було, мені здається, перша місцева рада безбар'єрності в Україні. Увійшли люди туди якраз ті, хто з різними вадами. Це і мої радники. Є люди зі слабкозорістю, які якраз контролюють шрифти. Це люди, які пересуваються за допомогою крісла колісного. Саме вони сьогодні контролюють…
Наприклад, ми відкрили маршрут, вони йдуть і приймають його. Саме їм дано таке право. Тільки після того, що вони скажуть, що це дійсно працює і можна це сьогодні відкривати, або воно відповідає вимогам, коли їх це задовольнило, то ми тільки після цього втілюємо це в життя. І, знаєте, сьогодні це працює.
Я дуже вдячний, що люди звертаються, тому що коли є критика, коли вона конструктивна, особливо приємно на неї реагувати і щось робити. Але не все робиться отак – чік – і зробилося.
У моєму дитинстві були тролейбуси, і в них були місця для інвалідів, але ніхто тоді не задавав питання як потрапити в цей тролейбус, бо там є три сходинки, і туди не всі здорові люди похилого віку можуть зайти. Оце було формально. І такого в нашому житті було багато.
Або будівля на Косовській, за яку я сьогодні відповідаю, тому що ходжу в цей суд, я не знаю, чого я туди ходжу, але ходжу. У нас не було жодної будівлі в Одесі, яка могла б відповідати елементарним вимогам безбар'єрності. Елементарним вимогам, розумієте? Вперше в Одесі з'явилася в 2016 році будівля, оце на Косовській, яка відповідає всім вимогам безбар'єрності. І коли мене питають детективи яка економічна вигода, який економічний ефект, я кажу, а як оцінюєте нам економічний ефект, коли людина все ж таки може потрапити і отримати послугу безперешкодно? Тому ми на це звертаємо увагу.
Я хочу запевнити всіх людей, що це не акція, це не рік безбар'єрності і потім все зупиниться. З громадськими організаціями ми проводимо уроки безбар'єрності в школах, тому що потрібно, щоб з дитинства люди знали, як треба відноситись до людей, які мають якісь обмеження. Маємо в суспільстві змінити погляд. Ми зробили на 10 станції Великого Фонтану знак, що там маленька парковка для людей з інвалідністю. Підійдіть, подивіться, хто звертає на це увагу? Ніхто взагалі, тому що так ми сьогодні бачимо це.
Ви згадали про доступність "євромерії". Біля центрального входу в мерію на Біржовій площі пандуса немає, є біля бокового є. Чому так? Чому немає біля центрального входу, коли всі урочистості і почесні події відбуваються саме там?
Ми зробимо все, ми усунемо ті паркани, які на вході у нас зараз через питання безпеки. Але в нас є забезпечений доступ сьогодні з бокового входу. Центральний вхід у нас був взагалі закритий до якогось моменту. У нас є вже варіант, як зробити — встановимо пристрій, який підіймає людей на кріслі колісному. Зараз пройшов випробування і буде найближчим часом тут, тому що ліфт неможливо встановити, ми подивилися. Будівля — пам'ятка архітектури, це дуже великі такі проблеми. Ми вирішили це іншим шляхом.
Також ми вирішили, що буде тимчасовий пандус, якщо треба буде, щоб люди заїхали на кріслі колісному з центрального входу. Це все вже зроблено. Мені хотілося б, щоб ми в суспільстві і наші засоби інформації хоч щось помічали, і люди помічали щось гарне, що ми робимо, тому що ми живемо і будуємо собі такі, знаєте, кошмарні якісь картинки, і в них занурюємо всіх.
Але коли ми зробили зараз в Одесі, і це перший досвід майже в Європі, коли старенький трамвай Т3, який працював ще за радянські часів, в яких є три сходинки, отримав підйомник, за допомогою якого всі можуть потрапити всередину. І при цьому тільки цей трамвай проїде у нас в Одесі по деяких маршрутах. Ну є такі маршрути у нас.
Пане мер, не можемо погодитись з вами, що журналісти не помічають. У нас виходили новини і щодо доступності громадського транспорту, і про те, що було зроблено щодо підземних переходів. Але коли їх немає або вони зроблені не за нормами і ми ставимо ці питання — це допомагає їх потім вирішити.
Так правильно, я дуже вдячний, що люди звертаються. Я сам сказав, що я дякую, що люди звертаються. Ви нам кажете і це правильно, ми звертаємо на це увагу. І ми знаємо все. На жаль, не було часу, щоб хтось прийшов і подивився на звіт, який ми надали по всіх цих напрямках на раді безбар'єрності.
Ми маємо звітувати за кожний день, що ми робили. Я хочу заспокоїти суспільство, що це не акція. І 2025 рік не закінчиться тим, що закінчиться і увага до цього питання і поїхали далі. Ні. Це вже рік такий, в який ми маємо звернути особливу увагу в суспільстві, як шокова така терапія. А потім будемо планово те робити, що запланували.
У січні 2024 року ви говорили, що в нас зараз брак кадрів і доводиться навчати жінок бути водіями трамваїв і тролейбусів. Серед іншого через ситуацію з процесом мобілізації. Яка ситуація з кадрами зараз, наскільки гостро стоїть дефіцит?
На жаль, це питання залишається проблемним і не тільки в галузі транспорту. Працюємо над цим питанням, є ще питання щодо трамваїв і автобусів, які ми отримуємо при підтримці наших партнерів, гуманітарні наші автобуси. Це дуже гарні автобуси з низькою підлогою, але вони більше року стоять по всій Україні. Ну, Верховна Рада прийняла цей закон, але треба далі йти. Після прийнятого закону або змін до закону треба зробити положення. Ось зараз ми чекаємо на роз’яснення і як це має відбуватись.
А чому я об’єднав ці питання? Тому що, коли ми отримували гуманітарну допомогу автобусами, ми побігли шукати водіїв. Знайшли водіїв, потім нам сказали, що не можна використовувати автобуси. Водії вже з ними мають працювати і заробляти гроші. Гостро стоїть питання для того, щоб знайти людей. Мало того, це відповідальність.
Скільки не вистачає водіїв, якщо казати про електротранспорт?
Я точно зараз не скажу, тому що ця цифра така: сьогодні, може, у нас є водії, а завтра пішла якась хвиля — звільнилися люди. Але я знаю, що дійсно бракує у нас кадрів.
Ось ви казали про те, що є дефіцит кадрів серед іншого через процес мобілізації. У липні в нас була ситуація в Одесі, коли оголосили підозру двом посадовцям комунального підприємства міської ради у справі про фіктивне бронювання громадян. Це мова йшла про оформлення 14 людей, які фактично не працювали, але мали бронювання, як вважається. Якою була ваша реакція на цю новину? І коли ви розумієте, що у вас дефіцит кадрів, коли ви розумієте, що кількість бронь також обмежена?
Ви запитуєте, яка була реакція. Дійсно негативна. Як це можна? Якщо ця людина зробила це і бронювала когось, якихось родичів, вона має відповідати і буде відповідати. І ніхто не буде це приховувати. Тому що йому ніхто не казав із керівників, я не дав йому якогось племінника або якогось родича. Такого не може бути. Тому що я військова людина і знаю, що таке відповідальність. Відповідальність, коли йде воєнна агресія, коли йде війна. Це дійсно, не може такого відбуватися.
Сьогодні це підставило під загрозу роботу наших ЖКСЖитлово-комунальний сервісів, які працювали. А там багато людей, якими я пишаюся, ними пишаються одесити. Тому що коли є "приліт", і ви приїжджаєте. Я бачу вас, я бачу ваші групи дівчат і дуже хвилююся, тому що може повторні пуски будуть. І це молоді хлопці, молоді дівчата приїжджають, ризикуючи власним життям.
Ви можете побачити, що комунальники там працюють поруч з рятувальниками. Потім, коли виконали свої обов'язки підрозділи ДСНС, залишаються наші підрозділи. І вони залишаються сьогодні для того, щоб забити плівкою вікна, щоб як можна скоріше відремонтувати дах, якщо буде дощ або сніг взимку. І вони працюють днями і ночами. І через тих людей і через таке керівництво, яке це зробило, це позбавило їх статусу критичної інфраструктури і броні.
І сьогодні в нас, коли ми маємо робити так, щоб місто прибиралося, і якщо "приліт" є, хто поїде зараз? Хто поїде? Подивіться всі кадри. Хто сьогодні на дахах? Хто сьогодні в квартирах? Хто сьогодні допомагає людям похилого віку. Це працюють наші люди. І сьогодні, тому що хтось невідповідально поставився до цього питання, яка моя реакція?
Я обурений цим питанням і сказав перевірити всі наші підрозділи, всі, без виключення. Не тільки ЖКС, всіх перевірити і кожен керівник буде мати свою особисту відповідальність за це. Якщо нам держава надала таке право бронювати, то ми маємо використовувати його правильно і прозоро.
Минулого разу інтерв’ю з вами у нас не склалося, бо це була якраз ніч, коли була атака дронами. Один з "шахедів" або його частина впали буквально недалеко від цього місця, де ми пишемо інтерв'ю. На бульварі постраждала історична пам'ятка, яка в зоні ЮНЕСКО. В мене питання про ЮНЕСКО. 17 липня була створена спеціальна група, де представники італійського державного органу з охорони культурних пам'яток співпрацюють і кажуть про те, що вони готові працювати з Одесою глибше в сфері охорони цих пам'яток. Чого ви очікуєте від цієї співпраці?
У нас є міста, які сьогодні знаходяться в ЮНЕСКО, але у нас в Україні немає розуміння або досвіду, як сьогодні керувати зонами ЮНЕСКО, а це має бути відповідний орган. Такий досвід є в Італії, є сьогодні в інших країнах. Коли я розповів меру міста Рим про те, що є певні проблеми, сьогодні вже є протокол між Одесою, це вперше в історії Рима, як мені казали, що є протокол на допомогу саме Одесі в збереженні культурної спадщини: як цим управляти, як з ними поводитись — це дуже важливо те, що ми зробили.
І я вас хочу запевнити, що вони будуть такі, які будемо розповсюджувати і в Україні. Що я чекаю від співпраці? Було дуже важко, і ніхто не вірив, що Одеса потрапить до ЮНЕСКО. Ніхто не вірив, майже ніхто. Ні Міністерство культури, коли я почав це робити з нашими громадськими організаціями, ні Міністерство закордонних справ. Але, уважно прочитавши положення ЮНЕСКО, ми побачили, що є такий пункт "культурна спадщина під загрозою". І ми скористувалися цими пунктами 161, 162 і подали, і в нас це вийшло.
Перше, що ми очікували? Ми очікували те, що все ж таки буде захист. Так, це не ППО, це не ракети, але це гуманітарний захист, щоб ми вкотре змогли довести, і ми довели це при сесіях в ЮНЕСКО, що дивіться, є конвенція ЮНЕСКО, підписало 196 країн, які зобов'язуються не наносити умисної шкоди культурній спадщині. І ми бачимо сьогодні обличчя нашого ворога. В мене є карти тут в кабінеті, де ми ці карти презентували в ЮНЕСКО і показали обличчя сьогодні, країни, яка входить сьогодні і підписала конвенцію ЮНЕСКО. Тому це щось стосується того, що ми очікували, коли йшли цим шляхом.
Другий напрямок — ми маємо зберегти нашу культурну спадщину, бо це історія. І в Одесі ця історія особиста. Я намагаюсь це зробити, тому що Україна – це Одеса. Одеса – це Україна. І це наше українське місто. Саме тому ми сьогодні вперше, як українське місто Одеса, потрапили до ЮНЕСКО. І ми поставили крапку в цьому, що Одеса – це Україна. А далі ми кажемо, що в нас є культурна спадщина. Це і Оперний театр в тому числі, і сходи, і наші будівлі. Але це наша, наша українська одеська культурна спадщина. І це історія. І ми маємо розповідати.
Так, була така історія в нас. Але ми маємо її зберегти. Зберегти, а не руйнувати. Тому що, знаєте, коли ми в Римі спілкувалися, там багато теж протиріч було таких, які викликають якісь питання у істориків. І вони розповідають, хто зробив корисне, хто зробив щось погане. Але це історія. І ця сторінка в історії була. Тому для мене це особисте сприйняття.
Культурна спадщина під загрозою – це не тільки про ракети, це і про те, як ми відносимось до нашої культурної спадщини взагалі. І на це звертають увагу міжнародна спільнота, в тому числі ЮНЕСКО. І ми маємо не тут варитися в своїй пісочниці, а подивитися, якими очами на нас дивляться європейці. Це наше майбутнє, наш шлях до Європи.
Сьогодні нам боляче на все дивитися. Коли бачиш, як в Києві загинули, як і в Одесі, гинуть діти. Ви бачили, що було на Добровольського, 134. Я жива людина теж, і батько, і дідусь сьогодні. І коли побачив цю мати, яка притиснула до себе дитину, і вони вмерли під завалами…Повірте мені, в мене реакція така ж, що це нелюди, це тварі, я не знаю, як їх ще назвати. І такі емоції сьогодні у більшості українців. Я пишаюсь, до речі, як ми реагуємо, як ми тримаємось.і зберігаємо людське обличчя на відміну нашого ворога.
Хочемо з вами трошки поговорити про політику. У червні цього року Суспільне готувало матеріал, у рамках якого спілкувалися з секретарем Одеської міської ради Ігорем Ковалем щодо депутатів і як вони виконують свої обов'язки. Тоді пан Коваль назвав нам щонайменше пʼять депутатів, які виїхали за кордон. Також, за його словами, у цей список потрапили два представники фракції "Довіряй ділам". Тож, таке питання до вас як лідера партії: чому ж тоді цих депутатів не позбавити мандату, щоб інші могли зайняти їх місця і працювати на благо нашого міста?
Що стосується депутата Матвєєва, я мав з ним розмову, коли він поїхав. Він сказав, що у нього там проблеми з зором. Дійсно, майже не бачить на одне око. Тому я сказав, будь ласка, якщо ти будеш лікуватись і не повернешся, то склади свої повноваження, я тобі пропоную, щоб ми могли працювати. Він сказав, що він повернеться, але ми бачимо, що бачимо.
Чому ми не позбавимо? Я зразу запропонував це зробити. Коли депутат в списку — ми можемо його виключити. Але коли депутат обрався на своєму окрузі і набрав цю квоту, то це інша процедура. І це нас і тримає.
Ось, наприклад, змінилося життя у депутатки від нашої фракції Людмили Варави, вона поїхала. Я сказав, знаєте що, якщо ви вже поїхали… Вона написала заяву, і ми вивели її. Тому я попросив колег, щоб вони розмовляли з Олександром Матвєєвим, щоб він написав цю заяву. Я думаю, що це буде правильно так вчинити сьогодні, а не ганьбити взагалі депутатів, і в тому числі і фракцію.
Тобто ви вважаєте це правильно — мають здати або мандат, або їх має переконати їхня партія, їхні колеги?
У нас сьогодні є депутати, які не ходять на сесії і тримають цей мандат. От я їх питаю: "Навіщо?" Якщо ти не працюєш сьогодні, ну здай мандат. Прийде наступна людина, яка буде працювати сьогодні, буде працювати для людей. Для мене це незрозуміло, чому вони так тримаються за це.
На жаль, сьогодні не змогли ми переконати, і наші партійці, і колеги не могли переконати Матвєєва, щоб він написав цю заяву. Але працюємо над цим. Я думаю, що може в найближчий час порозуміння з'явиться.
Які у вас зараз стосунки з головою Одеської обласної адміністрації Олегом Кіпером? Чи зіпсувало їх питання щодо пам'ятників в нашому місті, в тому числі щодо Пушкіна? Бо в одному з інтерв'ю пан Кіпер, можливо, ви чули, казав про те, що інколи йому доводиться з вами говорити навіть на високих тонах.
Я би хотів, щоб сьогодні, як ми казали до інтерв'ю, а може і протягом інтерв'ю, що в нас дуже напружена ситуація психологічна в суспільстві. І ми не виключення. Тому я не знаю, з ким він спілкується, або якщо зі мною хтось буде говорити на підвищених тонах, повірте мені, я зможу відповісти адекватно. Тому я не знаю, коли ми розмовляли на підвищених тонах, цього не було.
Є робочі питання, ми кожен висловлюємо свою думку. Я зазвичай аргументовано кажу все. Коли це чують, я дуже вдячний, коли не чують — це особиста думка. Але ми маємо сьогодні, я так розумію, все ж таки були разом. Разом. Тому що сьогодні на нас дивиться суспільство.
Якщо в мирні часи були якісь відношення місцевої влади, обласної влади, це було, знаєте, як? На жаль, в Одесі це вже така, знаєте, народна забава, яку я не підтримую. Я готовий до співпраці, я готовий виконувати всі завдання, якщо вони йдуть на користь місту і на користь суспільства. Але коли приходять люди і не хочуть чути, не хочуть чути те, що я працюю… Я працюю 12-й рік мером міста. Я знаю про всі проблеми.
Я можу вам зараз озвучити таке питання — Хаджибейська дамба. Ви чули колись, щоб хтось підняв питання Хаджибейської дамби, стратегічного напрямку, який сьогодні є шляхом до нашого південного порту? Сьогодні Верховний суд прийняв рішення, щоб ми, місто Одеса, взяли на баланс 4,5 кілометра, які належать різним громадам, і відремонтували. Де ми візьмемо ці гроші? Це, знаєте, скинули так на нас. Треба зібрати громади і щоб хтось об'єднав це питання, тому що це дуже важливе питання.
І таких питань багато. Наприклад, будівля на Троїцькій, 25 (коледж, в якому у грудні 2019 року сталася пожежа, — ред.). 6-7 років зупинений рух тролейбуса. Це будівля державної власності: там коледж державний, там Академія наук України має свої приміщення. Я кажу: "Давайте об'єднаємося, ну що це в нас стоїть? Воно рухне". Будівля виходить на вулицю, яка сьогодні Італійська, вчора Пушкінська, вона може туди рухнути, а там громадський транспорт ходить. Хтось піднімав ці питання?
От ви просто подивіться всі наші новини. Ми говоримо про що завгодно, але не об'єднаємося для вирішення таких питань, які сьогодні потрібні місту і регіону в тому числі.Тому, знаєте, на підвищених тонах, якось там...
Я хочу конструктиву. Я не хочу говорити, хто старший за віком, у кого якась зачіска не та. Я не хочу про це говорити. Я поважаю людину, якою б вона не була. Але я хочу справи. Я хочу, щоб ми разом робили корисні справи для нашої громади, для одеситів сьогодні. Тому що мене обрали саме для цього, а не для того, щоб я давав інтерв'ю і казав, з ким на підвищених тонах, чи ні. Ну, кому це цікаво? Скажи, що ви зробили корисного для нас, і ми скажемо, гарно чи ні.
Ще одне політичне запитання. В інтерв'ю "Радіо Свобода" два роки тому ви казали, що підтримували спілкування з президентом Володимиром Зеленським у форматі президент-мер міста. Але за останні два роки під час офіційних візитів Володимира Зеленського в Одесу не було зустрічі з вами особисто. Хоча зустрічі з паном Кіпером на заходах були. Як ви вважаєте, чи свідомо президент уникає зустрічі з вами?
О, ну я не можу, це треба запитати у пана президента. Я не можу сказати. З одного боку, я працюю сьогодні на громаду і мене громада обрала. З іншого боку, я ніколи не казав, що я в опозиції президенту або не підтримую його якісь рішення. Ви ж не чули в мене ніколи.
Я підтримую сьогодні те, що робить перша леді по безбар'єрності, по інших питаннях. Ми спілкуємось сьогодні з урядом по багатьох напрямках. Але у президента своя програма, коли він приїжджає, знаєте, може це стосується військових, може це військові адміністрації, вони вирішують свої питання. Дійсно. А так просто привітати президента як мер міста, то мені було би приємно, просто сказати, що ми на місці працюємо. Але в нього свій розклад, свої завдання. І, знаєте, ніхто не заздрить сьогодні, як працює, і що на нього звалилося сьогодні в цьому житті. Але хотілося би, щоб…
Коли я бачу і дивлюся засоби масової інформації, знову підкреслю, це не на ваш бік. ЗМІ приходять і чекають когось. Ми працюємо, я збираю якісь наради вночі, ми знаємо, яка техніка нам потрібна, в який час, яка машина, який кран, які потужності. І, знаєте, і всім не цікаво. Чекають високих гостей, які прийдуть, скажуть, що все в нас трапилося, включаться в марафон. Тому хотілося б, щоб все ж таки ми працювали разом. Тому що ми працюємо на людей, від нас люди чекають результатів, а не суперечок.
У 2023 році в інтерв'ю також "Радіо Свобода" ви казали про те, що якщо будуть вибори, то будете балотуватися знову і підете в мери Одеси. Пройшло два роки, зараз ви досі замислюєтеся над цим? Що думаєте про це питання? Як оцінюєте свою підтримку? І чи збираєтеся знову балотуватися?
Зразу скажу відверто, що так, збираюся балотуватися. Може це не скромно звучить, що стосується підтримки, я її бачу, чую, може ходжу десь не там, де її немає. Тому, дійсно, я збираюся балотуватися, збираюся і буду залишатись в одеській політиці.
Сьогодні мені не цікавий рівень держави. Я народився в Одесі. Я бачу, що є, на мій погляд, може це суб'єктивне таке враження, що більше все ж таки позитивного, чим негативного. Неможливо бути таким ідеальним. Десь є моменти, на які потрібно звернути увагу. Але я вам скажу, що я дивлюсь в очі кожному одеситу і можу відповісти на запитання по хвилині, що я робив, де я робив і коли, де я був. І коли "прильоти", я поруч з одеситами, і в інших ситуаціях я поруч з одеситами.
Майже шість років, може більше, я не ходив у відпустку. І я не знаю, як я можу сьогодні піти в відпустку або на лікарняний. Як військова людина, не можу дозволити того, щоб я зробив так, щоб десь поїхав кудись. Я їжу в відрядження максимум на мінімальний строк для того, щоб встигнути зробити все. І в відрядження я іноді так втомлюсь більше, ніж тут, тому що там зустрічі, зустрічі, а це відповідальність. Тому, знаєте, це все надихає мене поки що…
Як я кажу, все від Бога. Поки що дає сил працювати і робити так, щоб ми працювали і давали відсіч ворогу, з другого боку, щоб ми забезпечували життєдіяльність міста сьогодні. Я бачу, що в нас є результати і є впевненість в тому, що ми реалізовуватимемо те, що напрацювали, і в подальшому.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
