Після підтвердження знахідки залишків Хаджибейської фортеці в центрі Одеси археологи перейшли до аналізу та документуванню знахідок. Наступним етапом може стати пошук капітальних споруд фортеці. Йдеться про вежі, внутрішні приміщення й головну вхідну браму, які, за оцінками дослідників, можуть зберігатися під сучасною проїжджою частиною Приморського бульвару.
Про це повідомив один з керівників експедиції, доктор історичних наук, ректор педагогічного університету імені Ушинського Андрій Красножон. За його словами, тепер, коли фортецю вдалося точно локалізувати, визначити місцеперебування її основної частини — питання часу.
"Ми вперше за всю історію досліджень цієї фортеці локалізували її на місцевості, зорієнтували правильно й підтвердили археологічно. І тепер вже значно легше визначати місця для подальших розкопок. Але це буде можливо лише після того, як ми дослідимо знахідки цього етапу", — пояснює один із керівників експедиції, доктор історичних наук Андрій Красножон.
Він наголосив, що дослідники прагнуть знайти так звану "серцевину" укріплення — найдавнішу частину споруди, яка дозволить точніше з’ясувати не лише час її зведення, але й політичний і культурний контекст, в якому вона функціонувала.
Знахідка серед війни й ракет
Поточний етап розкопок археологи завершили у кінці липня. Їх проводили просто в центрі Одеси — біля пам’ятника Дюку, на ділянці між фунікулером і будинком №8. Під шаром землі вдалося знайти фронтальну стіну артилерійської батареї, яка, за архівними даними, була прибудована до замку з боку моря.
"Батарея була відкритим майданчиком, огородженим стіною заввишки до півтора метра і майже метр завтовшки. По фронту проходив земляний насип, на якому стояли гармати, звернені до моря. У стратиграфії добре видно залишки цього насипу з внутрішнього боку, а також край берегового обриву кінця XVIII століття. Стіна батареї стояла буквально за два метри від урвища — щоби мати максимальний контроль над гаванню", — пояснює Красножон.
Знахідка археологів допомогла точно співвіднести архівні плани того часу з сучасним рельєфом. Це дало змогу вперше підтвердити розташування фортеці не лише за документами, а й археологічно.
Незважаючи на воєнний стан і загрозу обстрілів, розкопки викликали інтерес серед одеситів і туристів.
"У високий туристичний сезон ми стали предметом уваги не лише істориків. Під час повітряних тривог, ми ховалися з нашими студентами в укриттях, але люди приходили, цікавилися, підтримували. Ми перетворилися на окремий екскурсійний об'єкт", — каже Красножон.
Археологічний детектив
Науковці називають цьогорічний сезон "детективним": завдяки співпраці з геодезистами й точним даним розвідки вдалося буквально за кілька метрів наблизитися до ключових залишків фортеці ще у першому розкопі.
Під час досліджень фахівці натрапили також на артефакти з інших епох. Серед знахідок — фрагменти кераміки та монети, які можуть свідчити про існування тут античного поселення або середньовічної італійської факторії Джинестра.
"Знайдена кераміка свідчить, що тут вирувало життя. Це не був мегаполіс, але, можливо, існувала факторія, караван-сарай чи портова стоянка. Сюди могли завозити іноземні товари морем, частину з яких потім викидали. Побита кераміка залишалася в ґрунті й з часом увійшла до культурного шару. Є й кераміка більш давнього періоду", — пояснює Красножон.
Це не просто фортеця — це місто-порт зі своєю історією
Професор кафедри історії України та спеціальних історичних дисциплін ОНУ імені І.І. Мечникова Тарас Гончарук наголошує: важливо не лише знайти залишки укріплень, а й усвідомити значення самої локації.
"Це було місто, це був порт. А порт не може бути в селі. Колись ми мали сотні документів і робіт на цю тему, а нові дослідження збільшать їх кількість у рази", — пояснює історик.
Він називає знахідку однією з найважливіших для одеської археології за період незалежності:
"Це чудова знахідка одеської археології, одна з найбільших за часів незалежної України. Велике щастя, що історикам поталанило після стількох років пошуків. Це досягнення Андрія Красножона і Світлани Іванової, які над цим працювали. І це також доказ, що наука живе й розвивається, попри те, що робить наш ворог", — додає Гончарук.
Професор також висловлює сподівання, що частину розкопок вдасться зберегти просто в центрі Одеси — так, щоб археологічна пам’ятка була доступна для огляду всім охочим:
"Дуже хотілося б, щоб воно залишилося під склом — зробити оглядовий майданчик, по якому можна ходити. Так не доведеться встановлювати громіздкі конструкції, що перекриватимуть пам’ятник поруч", — пропонує професор Тарас Гончарук.
Сучасна історія Одеси потребує переосмислення
Депутат міської ради Петро Обухов наголошує: знахідки на місці Хаджибейської фортеці мають не лише історичну, а й політичну вагу — вони спонукають до оновлення офіційної візії міста.
"Існування Хаджибейської фортеці було відомо давно. Але тепер ми точно знаємо, де саме вона була, і можемо глибше її досліджувати. Наш міський статут, ухвалений ще за часів Костусєва, був переповнений згадками про Росію та імперське минуле. А нині в новій редакції ми враховуємо більше глибоку історію землі на якій зведена Одеса", — зазначає Обухов.
У новій редакції статуту, яку планують ухвалити до 24 вересня, уже сформульовано, що "традиції містобудування на території сучасної Одеси сягають доби античності". У документі згадуються і грецьке поселення, залишки якого видно під склом на Приморському бульварі, і італійська факторія Джинестра, і фортецю Хаджибей.
Іронія історії: "Красножон копає могилу Путіну"
Попри всі складнощі, повітряні тривоги та війну, розкопки привернули уваги наукової спільноти, влади та туристів. Розкопки стали культурним явищем, і навіть джерелом національного оптимізму.
"Мій батько — старий історик, йому 88. Коли він дізнався про знахідку, сказав: "О, Красножон копає могилу Путіну". І в цьому теж є правда — бо ми повертаємо справжню історію Одеси, звільняючи її від міфів", — ділиться Тарас Гончарук.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
