Кореспондентка з Одеси Олена Дубчак ще до повномасштабного вторгнення мріяла про службу у війську. Каже, оббивала пороги центрів комплектування, проте усюди відмовляли. Зараз вона несе службу у штурмовому полку "Цунамі", бригади "Лють". Як потрапила на фронт, про особливості роботи у чоловічому колективі та "лайфхаки" на передовій Олена розповіла кореспондентам Суспільного.
Бажання служити в Олени з'явилося ще в юному віці, але довгий час вона не могла домогтися свого через упередження, розповіла дівчина:
"Мені якось дуже боліло ще з 2014 року, але військкомати відмовлялися брати. Ну, "дівчинка там маленька, ще така тендітна". Вперше я пішла у 18-19 років. Щойно виповнилось, я пішла і почала як журналістка казати те, що я маю право, кожен громадянин України по досягненні 18 років має право підписати контракт. Я зверталася до різних бригад, командирів, теж казали, що не треба туди йти".
Перед військовою кар'єрою Олена мріяла стати акторкою, але за порадою батьків обрала журналістику. Вона працювала на телебаченні, була репортеркою та телеведучою. Шлях до роботи з дронами був несподіваним для самої дівчини. Спочатку вона планувала стати бойовим медиком:
"Я не думала, що взагалі я колись буду пов'язана з дронами. Ну, про них навіть ніхто не чув на той момент. Було так, що вже закінчила військову академію, мої документи відправили до Києва, і потрібен був час, аби вони повернулися зі званням, зі всім. Тобто на той момент я чомусь думала, що я буду бойовим медиком. Але так думала, сиділа, фізично це реально дуже важко. І я розуміла, що я можу не витягти, а підводити побратимів — геть не те".
Позивний в Олени "Сімка". З'явився він через те, що вона спочатку ремонтувала дрони, а вже потім стала літати на них. Операторка БпЛА пояснює специфіку своєї роботи:
"Я просто спершу взяла паяльник в руки, а вже потім полетіло. Воно якось так виходить, що поки ти не дізнаєшся цю серцевину, нічого і не вийде. Дуже багато різних важких слів, VTX, Rx, TX, але сенс полягає в тому, що ти готуєш пташку до вильоту. Це і налаштування, це і пайка, перепайка всього, чого можна, аби причепити "бімбу". Чіпляєш "бімбу", ставиш на взльотку, береш пультик, одягаєш окуляри — і туди. Якщо є ціль, ти летиш на ціль. Якщо цілі немає, то в патруль".
Служба на Донецькому напрямку передбачає виїзди на позиції, постійний моніторинг та роботу в складних умовах. Батьки Олени довго не знали про її рішення піти служити.
"Батьки до останнього не знали, куди я йду. Коли вчилася, мама не вірила, що я потім піду служити. У мене все було чудово. Я була журналісткою, я там працювала. І треба було якось їхати. І я кажу мамі… А я до цього три місяці була в частині, типу, працювала. Я кажу "Мам, два-три тижні — і я повернусь. Я на навчання". І через рік повернулася".
Війна змінила цінності Олени та пріоритети, зокрема ставлення до зовнішності. Олена розповідає про зміни у своєму світогляді.
"Трошки змінилися цінності, мабуть. Тому що, наприклад, мені зараз геть байдуже чи ти з макіяжем, чи без макіяжу. Який там макіяж? Мене сприймають такою, якою я є. Мене сприймають за мої якісь людські якості. Але ніяк не за зовнішність. Мені взагалі здається, як дівчину, в принципі, так і не сприймають. Я як побратим, посестра".
Служба в армії має свої особливості, які вимагають адаптації та винахідливості. Олена розповіла про побутові труднощі жінки на фронті:
"Я розумію, що ми там всі разом, нас, наприклад, 3-4 людини, як родина, але вони хлопці, а я дівчинка. І бувають такі моменти, коли треба якось кудись вибігти, щось зробити. Хлопцям навіть легше. Вони пляшку взяли, вирізали та й пішли. А я що? Я якісь китайські такі пристрої бачила. Це єдиний вихід. Воно насправді неважко. Ти потім звикаєш. Іноді бісить, коли вони можуть виходити, а ти ні. Але насправді я привчила свій організм".
Попри відмову від стосунків на початку служби, Олена зустріла коханого у своїй бригаді. Її погляди на особисте життя змінились у контексті війни.
"До початку служби я була проти стосунків. Взагалі геть, тому що це заважає, в принципі, по життю, по кар'єрі, по роботі. Це вимагає багато часу зусиль, котрі я хотіла спрямувати на щось інше. Тобто, я розуміла, що я хочу служити, я хочу воювати. Не кожен хлопець на це погодиться, це по‑перше. І по‑друге, оці всі букетно‑конфетні періоди, ну, не зараз".
Війна змінила й ставлення дівчини до часу та планування майбутнього. Олена філософськи підходить до змін у своєму житті.
"Змінюються цінності, це точно. І в таких умовах, коли немає гарантій на завтра, багато що сприймається по-іншому. Не завжди є час і можливість довго чекати або обмірковувати все до дрібниць. Але зрештою, важливо, щоб було зрозуміло, що це рішення прийняте зі знанням і без тиску".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
