Жителька Білозірки, що на Миколаївщині, Лариса Клименко до великої війни працювала вчителькою. Її школу зруйнували російські снаряди. Вона стала волонтеркою, аби допомагати Збройним силам звільняти українські землі. У рідній громаді разом з однодумцями плетуть маскувальні сітки, для військових.
Про пережиті обстріли, життя у громаді та Лариса Клименко поділилася з кореспондентами Суспільного.
Три роки Лариса Клименко пропрацювала вчителькою у Білозірській школі. Велика війна її застала у селі, коли о п'ятій ранку почула вибухи.
"Я працювала тут, а жила в Первомайському. Приїжджала до мами, тиждень знаходилася тут, далі їхала додому. Прийшла на роботу, але потім зʼясувалося, що на роботу не треба було виходити", — згадує жінка.
У березні 2022 року вчителька виїхала з громади до Миколаєва. Через рік повернулася, аби відвідати рідне село.
"В мене тут залишалась мама. Звʼязку взагалі ніякого не було, я хвилювалася. Я ще з однією вчителькою сіли на скутер і поїхали", — говорить Лариса.
Волонтерка розповідає, здивувалася побаченому в школі, у якій певний час жили росіяни. Вони замінували коридор до спортзалу.
"Це був жах. Їхні сухпайки, їхній одяг, їхній посуд. Знаєте, це був якийсь сюрреалізм, чесне слово. Одразу прийшли й "звільнили" від усього. Від роботи, від школи, декого від житла, а декого й від життя", — каже жінка.
Лариса розповідає, власний будинок в Первомайському також зазнав руйнувань через російські обстріли. А сама хазяйка залишилась жити у рідній Білозірці. У приміщенні, що надала місцева влада, волонтерка допомагає ЗСУ — плете маскувальні сітки.
"Цей станок нам зробив переселенець з Херсонської області. І тепер ми маємо змогу нарізати стрічечки не в ручну, а в такий спосіб", — говорить жителька.
До процесу долучають місцевих жителів, усі охочі можуть приєднатися. Волонтери працюють у центрі з понеділка до п'ятниці. Зі слів Лариси, військові кажуть, що сітки рятують їм життя, особливо там, де немає ні посадок, ні кущів.
"На початку трохи більше було людей, ходило десь до дев’яти людей, але я розумію, що в кожного життя, якісь свої справи. Зараз стабільно ходять десь шестеро людей",-- говорить жінка.
Пані Лариса організовує робочий процес. Вона закуповує тканину та привозить сітки. Каже, головне — робити все, що можливо для перемоги України.
"Чому вони пішли війною? Я вам скажу чому. Вони ж навіть не приховували, кажучи: "А чому ви маєте краще жити ніж ми?" Ну, а по-друге, спрацювала їхня пропаганда, що тут їх чекають, що тут все російське. Вони йшли і були впевнені, що тут їх зустрінуть з хлібом, з сіллю, з квітами. На це був розрахунок, але так не сталося", — каже жінка.
"Тому що ми Україна і ніколи нічого тут російського не буде".
На липень 2024 року волонтерки разом з місцевиими виготовили для Сил оборони 23 сітки. Планують й надалі допомогати українським захисникам.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
