"Мамуська, не хвилюйся". На Миколаївщині рідні чекають сина, оборонця Маріуполя

"Мамуська, не хвилюйся". На Миколаївщині рідні чекають сина, оборонця Маріуполя

Військовослужбовець з Миколаївщини Олександр служить у складі 1-го батальйону морської піхоти. Під час оборони Маріуполя воїн зник безвісти, а через 2,5 місяці його статус змінили на "полонений". Майже два роки рідні чекають на захисника.

Про полоненого сина кореспондентам Суспільного розповіли батьки Світлана та Юрій.

Він завжди казав, мамуська, не хвилюйся, все буде добре. Оце "добре" чекаємо, чекаємо щодня — день і ніч.

Олександр долучився до 1-го батальйону морської піхоти на початку повномасштабного вторгнення. Тоді підрозділ перебував поблизу Маріуполя, а з боку Росії був великий наступ, каже батько полоненого Юрій.

"Вони не могли стримувати, відходили помалу в Маріуполь. У Маріуполі вони зупинилися і зайняли кругову оборону, і так було до 11 квітня. Він, коли телефонував, казав, хлопці зникають", — розповідає Юрій.

Про полоненого
Батьки військовополоненого захисника Маріуполя Олександра Юрій та Світлана, Миколаївщина, 20 березня 2024 року . Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова

Востаннє батько говорив із сином 11 квітня 2022 року. Вже у травні батьки отримали повідомлення: Олександр — зниклий безвісти.

"На початку липня подзвонили та сказали: "Звʼяжіться із військовою частиною, щоб перекваліфікували зі статусу "безвісти зниклого" на статус "військовополоненого", — згадують батьки.

Про полоненого
Український військовослужбовець Олександр. Фото з особистого архіву батька Юрія

На початку повномасштабного вторгнення Олександр наполягав, аби рідні виїхали за кордон, говорить мама захисника.

"Я не хотіла їхати, Юра у Вознесенську, я в Южноукраїнську у доньки. Донці кажу: "Ти із хлопчиком їдь, а я нізащо не поїду. Вийду на вулицю, на дорогу буду лягати, їх (росіян — ред.) не пускатиму далі", — додає Світлана.

Про полоненого
Сестра, мати та Олександр (полонений). Фото з особистого архіву батька Юрія

Військовослужбовець Олександр до початку великої війни займався спортом, виховував сина Івана.

"Купить футболочку таку, як у тата любив, купили, шортики, як у папи, на турніку обидва. Іванко, де бачить військових, біжить і каже: "Мій тато військовий", — говорить Світлана.

Про полоненого
Полонений Олександр разом із сином. Фото з особистого архіву батька Юрія

Нині родина не має інформації про місце перебування та стан здоровʼя Олександра.

"Наближається два роки полону, не знаєш, як. Тільки надіємось і просимо Бога, щоб повернувся додому, щоб всі хлопчики повернулися", — розповідає мати полоненого.

Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

На початок