"В нього гангрена обох ніг". Історія миколаївського військового, який перебуває у полоні

"В нього гангрена обох ніг". Історія миколаївського військового, який перебуває у полоні

Віталій Сустретов — доброволець 36-ї бригади морської піхоти. Чоловік захищав Україну від російської навали. Майже два роки він перебуває у російському полоні. У військового гангрена ніг.

Про стан Віталія журналістам Суспільного розповіла його дружина Ірина та побратим, якого вже повернули з полону.

Залишився живий у "пеклі"

Ірина 28 квітня 2022 року вперше побачила фото чоловіка на одному з пропагандистських телеграм-каналів.

Я побачила свого чоловіка, що в тому "пеклі" він залишився живий.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Фото чоловіка на одному з пропагандистських телеграм-каналів. З особистого архіву Ірини Сустретової

"Коли вже хлопці звільнені почали дзвонити, то вони казали, що він дуже довго приховував, що у нього рана на нозі, тому що "рашка" використовувала це як катування, вони били по тих місцях, де були поранення", — говорить жінка.

Почула ж Ірина, що її чоловік живий 31 грудня 2022 року від звільненого з полону побратима.

"Михайло зателефонував і каже: "Іро, Віталік живий, дуже за вами сумує, хоче додому і дуже за вас хвилюється. Хвилюється, адже "рашисти" сказали, що Миколаїв зайнятий. Хвилюється, щоб ви були живі й здорові", — говорить Ірина.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Дружина полоненого Ірина. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон

Були й підтвердження від представників Червоного Хреста. Влітку 2023 року, через два дні після обміну військовополоненими, Ірині зателефонував ще один звільнений з полону побратим Віталія.

"Хлопчик мені каже: "Іра, мене звати Іван, я від Віталіка, Віталік просив подзвонити сьогодні, бо у вас сьогодні річниця весілля. Він не забув про це. Але я буду казати правду, у нього починається гангрена ніг. Треба щось робити", — розповідає дружина військового.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Ірина тримає прапор 501-го окремого батальйону морської піхоти. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова

Гангрена ніг. Тяжкий стан Віталія

Спочатку Віталій та Іван перебували у Тверській області, приблизно через пʼять місяців їх перевезли до Мордовії. Знов чоловіки зустрілись в іншому СІЗО.

"Гангрена двох ніг. Починаючи від коліна вниз до стопи. На обох ногах. На одній нозі повністю в гангрені, а друга нога частково від коліна вниз на 60-50 відсотків", — говорить Іван Сташенко.

Примушують стояти. Був період, коли витікав гній з відкритої рани, гангрена у відкритому вигляді. З неї витікає гній від 100 до 150 грамів на день. Вночі те саме, але вночі замотували, аби можна було протриматись. А вдень стояли й періодично, раз на 5-10 хвилин змінювали ганчірку, воно все на підлогу текло.

Стан здоровʼя Віталія погіршується через умови утримання в російській колонії.

"Спирався на стіну. Тому що практично не дозволяли сидіти. Неважливо, там навіть, якщо свідомість втратиш. Три дні вони покололи, дали якихось препаратів. В один прихід вкололи йому два уколи й потім два дні по одному кололи. Ну і пігулок — дві штуки", — розповідає звільнений з полону військовослужбовець.

"Ти де?" — "Я у морській піхоті"

До повномасштабного вторгнення Віталій працював експедитором. Ірина — військовослужбовиця в резерві. 24 лютого 2022 року мав бути звичайний робочий день, згадує жінка.

Після 4-ї години (24 лютого 2022 року — ред.) мені зателефонували з військкомату, запитали прізвище, сказали, що я в резерві і маю бути готова. Увечері він сів, на мене подивився і каже: "Ти потрібна дітям, ти не підеш воювати", а я кажу: "Ну, як це, я не піду, якщо я військова, санітар-стрілок, як не піду". Він відповів: "Я чоловік в сімʼї — я тут вирішую".

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Подружжя Сустретових. З особистого архіву Ірини Сустретової

24 лютого 2022 року Віталій сказав Ірині, що поїхав до Миколаєва забрати маму.

"Він як чоловік вирішив все по-своєму. Пішов мамі сказав: "Приїде Іра, чекай її", а сам пішов у військкомат. Через дві години він мені телефонує, я кажу: "Ти де?". Він каже, "Іруся, все добре, я у морській піхоті, 36-та бригада, я їду в Маріуполь". Я застигла, до траси бігла 5 кілометрів, просто із сумкою бігла", — говорить дружина військового.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Віталій Сустретов. З особистого архіву Ірини Сустретової

Ірина не встигла побачитись з Віталієм у Миколаєві. У складі 501-го батальйону морської піхоти чоловік відправився на захист Маріуполя. До пʼятого березня був на звʼязку. Потому — 20 днів тиші. Жінка почала шукати інформацію в прифронтовому Миколаєві.

"Через пʼять днів мій чоловік зателефонував, сказав, що влучила авіабомба, каже: "У мене нічого не залишилось, тому не міг тобі зателефонувати, сказати, що я живий. Мене не буде на звʼязку днів 10, я тобі зателефоную". В нього 11 квітня день народження і ми домовились, що він на день народження мені зателефонує. Але він не подзвонив. І я знов почала його шукати", — розповідає Ірина.

Потрапив у полон

Вони відбивалися до останнього патрона. Чотири дні їх "викурювали", їх не могли взяти в полон.

Віталій Сустретов — один із морпіхів, які обороняли Маріуполь.

"Було Широкине, була Сартана і потім був завод "Ілліча". Як потім я дізналась, що хлопці пили воду з батарей, навіть собак їли. Не знаю, як це все вони витримали. Але, коли 25 березня чоловік мені телефонував, у нього навіть думки не було, що він потрапить в полон", — говорить Ірина.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Віталій до полону та під час нього. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон

В полоні Віталій з квітня 2022 року.

Робить все, щоб прискорити повернення свого чоловіка

Дружина полоненого Ірина Сустретова звертається до різних організацій та установ, аби прискорити повернення чоловіка додому.

"Це був мій спонтанний біль, я його написала на цьому шматку матерії і їхала до пана Лубінця на зустріч. Я знала, що там буде Червоний Хрест і я хотіла насамперед у них запитати, що вони роблять. З нашого батальйону привезли вже двох двохсотих хлопців, які були в Поляні, які були живі, але ми їх вже поховали", — говорить Ірина.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Слова, які написала Ірина поки їхала до Лубінця на зустріч, Миколаїв, 19 березня 2024 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон

Маючи інформацію про військовополонених, представники міжнародного комітету Червоного Хреста подають запити для того, щоб відвідати їх. Згідно з нормами Женевської конвенції запит повинен бути затвердженим, якщо немає поважних причин.

"Ми ж не можемо з ноги відкрити двері до вʼязниці, до місць утримання під вартою. Ми подаємо запити по всіх військовополонених, про яких ми знаємо. На жаль, у нас немає інструменту примусу, ми не маємо можливості тиску, крім того, що просто вести перемовини або, скажімо, просто звертатись до представників інших, третіх країн для того, щоб вони вплинули на позицію тієї чи іншої сторони", — говорить речник міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.

Нині Ірина їздить на зустрічі з представниками Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, виходить на акції-нагадування і всіляко намагається привертати увагу до цього.

"Я не тільки за свого чоловіка іду на ці акції. Так, я хочу його повернути, бо це рідна людина, але я хочу, щоб всі хлопці наші повернулись з того "пекла", — розповідає дружина полоненого.

Гангрена обох ніг. Історія миколаївського військового, яких знаходиться в полоні
Ірина на акції-нагадування про полонених, Миколаїв, 16 березня 2024 року. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон

На повернення Віталія чекають діти та мама.

Він мріяв, щоб вся родина була разом. І зараз, родина вся разом, але немає його вдома. Я мрію, що він повернеться, побачить як у нас тут гарно і буде вдома з нами.

Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

На початок