У Миколаєві 25 листопада організували скорботну ходу. Представники Народного руху України разом з містянами пройшли від вулиці Садової до Пам’ятного знаку жертвам голодоморів. О 16:00 — під час загальнонаціональної хвилини мовчання, присутні вшанували пам’ять загиблих за період штучних голодів в Україні.
До акції доєдналися кореспонденти Суспільного.
Голова Миколаївської обласної організації Народного руху України Юрій Діденко говорить, що вже 30 років поспіль разом з друзями та колегами вшановує пам’ять загиблих жертв голодоморів в Україні.
"Дід часто згадував, він двічі був у німецькому полоні — з 1914 по 1918 і з 1941 по 1945. Але він казав: "Мені в полоні у Німеччині жилося краще, ніж "за совєтов". Бо він голодомори й 1921 року пережив 1923, і 1932-1933, і 1946 року пам’ятає", — розказує Юрій Діденко.
Журналіст та містянин Ігор Фінкельштейн розповідає, його дід пережив голодомор 1932-1933 років. На той час він працював у заводі "Наваль", нинішній Чорноморський суднобудівний.
"Як працював елеватор наш миколаївський: людей обшукували щодня і якщо у кишені три зернини пшениці знаходили — то до Сибіру, це у найкращому випадку", — розповідає спогади свого діда Ігор Фінкельштейн.
Також до ходи приєднався журналіст Юрій Кошковський. Чоловік говорить — його предки у 1932-1933 роках жили на Кривоозерщини.
"Бабуся Поля Кошковська — це по татовій лінії, вона розповідала, що від голоду померла її одна сестра і здається, племінниця. А дідусь Федір Стефанський розповідав, що його мама, моя прабабуся, відправила його, щоб він не помер з голоду. Йому тоді було років 15 приблизно, вона його відправила до родичів на Алтай", — каже Юрій Кошковський.
За даними поліції діалогу, у заході взяли участь близько десяти людей.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
