Режисер Херсонського музично-драматичного театру імені Миколи Куліша Сергій Павлюк пережив російську окупацію у Херсоні. Чоловік організовував мітинги, за що потрапляв на допити до російських військових. Режисер з артистами 9-го вересня приїхали до Миколаєва з прем'єрною виставою "Позивний "Горобчик".
Своєю історією спротиву російській армії режисер Сергій Павлюк поділився з кореспондентами Суспільного під час гастролей у Миколаєві в рамках фестивалю "Мельпомена Таврії".
Головний режисер Херсонського театру імені Миколи Куліша Сергій Павлюк згадує, як за день до початку повномасштабної війни ставив прем'єрну виставу "Вічність і ще один день" у Херсоні.
"Таксі мене вночі підвозить до будиночка, і таксист такий каже: "Зі святом Вас". Я такий: "О, ви були на прем'єрі, чули про прем'єру?". Каже: "Та ні, сьогодні ж 23 лютого, День захисника вітчизни". Я такий: "Угу, ясно", — пригадав Сергій Павлюк.
Режисер розповідає, що 24 лютого прокинувся від дзвінка дружини, від якої він і дізнався про початок повномасштабної війни. Чоловік одразу вивіз родину на дачу.
"25-го (лютого — ред.) я вже пішов у муніципальну варту. Потім ми займалися гуманітарною допомогою. А я з 27-го почав стрімити. Виходжу в етер, кажу: "От дивіться, українське місто, українські прапори". Тоді Херсон був завішаний прапорами", — розповідає режисер.
Сергій говорить, що, коли російські окупанти зайшли у Херсон, один з прапорів чоловік забрав собі.
"Я прогулявся навколо парку, біля будівлі СБУ пройшов. І там стіна пам'яті Небесної Сотні. І в калюжі валявся зірваний український прапор. Почав підіймати, а там трос перебитий. А через дорогу з Будинку офіцерів висунулась голова. Попросив, щоб я пішов звідти. Я запитав: "Можу взяти прапор?". Такий: "Можеш, і йди", — розповідає Сергій.
Чоловік згадує, як виходив на кількатисячні мітинги. Розповідає про один з них.
"Підійшов до орків. Вони вже стояли там. "Хто старший?", кажу. Підвели (мене до старшого — ред.). Далі кажу: "Зараз відбудеться мирний мітинг, я буду просити вас не вестись на провокації". Я не буду казати, що в них було з очима, як вони розширилися. Буквально через хвилинку мене заламали, завели в ОДА, допитували", — говорить режисер.
За словами Сергія Павлюка, його звинуватили у співпраці з СБУ. Були в оточенні й зрадники, пригадує чоловік.
"Сьомого березня вигнали одного із наших таких дуже активних підозрілих типів, який виявився другом Стрємоусова, основним провокатором. І його вигнали, і вже восьмого в YouTube виклав відео, що він на допиті. І на питання: "Хто є організатором мітингів?" він назвав моє прізвище", — розповідає режисер.
Після цього довелося призупинити активність, проте зв'язок з друзями продовжував тримати, каже Сергій Павлюк.
"Були мітинги до 20-го числа. Я прийшов 20-го. Бачив і знімав, коли розвернули колону "Z" і тоді виникла думка: "Це, мабуть, останній. Цього вже не пробачать". Як у воду дивився, 21-го почали розганяти мітинги. Пролилась перша кров", — розповідає Сергій Павлюк.
Згодом, розповідає, росіяни обшукали його квартиру. Тоді з сім'єю переховувалися в одному з готелів у центрі міста.
"Через три дні мене один з наших учасників мітингу здав, по доброті душевній. Він хотів як краще. Молодий, пафосний, став колаборантом. Він пішов до орків і каже: "От Павлюка не чіпайте. Він моя людина". Пішов до одних, до других. І треті йому: "Приведи нам Павлюка, ми з ним побалакаємо", — пригадує Сергій.
Відтак допити й звинувачення продовжувалися, каже режисер.
"Я усвідомив, що я маю вивезти дітей. Прийняли рішення з дружиною, що дружина поїде. Я не планував їхати, але друзі, брати Капранови, мене вмовили, що вони приймуть всю сім'ю, і що я теж маю виїхати. 18 квітня була злива страшенна. Ми виїхали через Снігурівку. Блокпости просто пропускали. У мене в машині було вісім людей. Я, крім дітей, ще взяв майбутнього зятя", — розповідає Сергій.
Далі ж чоловік продовжив роботу, а після деокупації Херсона, повернувся у рідне місто. Згадує про один із російських обстрілів: на його очах палав будинок, а всередині лежало тіло жінки.
"Поки поліції не було, перекрили газ. Всередину заглядаємо — лежить бабуся. Засипана глиною, ручка завмерла, а внизу на підлозі мобільний телефон світиться через пил. Вона, мабуть, телефоном спілкувалась. Виявилось, ракета їй пів голови знесла", — говорить режисер.
За свій спротив, каже чоловік, отримав нагороду — Орден Мужності.
"Перша й остання ночі, коли я був у Миколаєві, а це було 27 вересня, прилітали ракети. Приїхав до Києва. Завезли мене на вокзал біля залізничного вокзалу. Три дрони біля мене впало за 100 метрів. Я розумію, що Богу я потрібен для чогось, і він мене береже", — сказав Сергій Павлюк.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
