Перейти до основного змісту
Бойовий досвід та робота інструктором. Інтерв’ю з ветераном Ростиславом Антимисом

Бойовий досвід та робота інструктором. Інтерв’ю з ветераном Ростиславом Антимисом

Ростислав Антимис
Ветеран Ростислав Антимис. З архіву Ростислава Антимиса

У лютому 2022 року львів’янин Ростислав Антимис долучився до лав новоствореної 103 бригади територіальної оборони. Після поранення зголосився на оголошення про набір інструкторів, де пропрацював майже два роки.

Про це ветеран російсько-української війни, стрілець 103 бригади територіальної оборони ЗСУ та колишній інструктор одного з навчальних центрів Ростислав Антимис розповів у ефірі Українського радіо.Львів.

Ветеран каже, що він очікував повномасштабного вторгнення. Але саме вторгнення проспав.

"Я був тоді в ліжку, спав", — жартує він.

Попри очікування великої війни та підготовки до неї, все-таки він сподівався, що нічого не станеться.

Згадуючи початок повномасштабного вторгнення та перші дні у новоствореному підрозділі територіальної оборони Ростислав Антимис зазначає, що їх взагалі не готували до бойових дій.

"Ми двічі виїжджали на імпровізований стрілецький тир. Вистрілили по 60 набоїв. Ніякої вогневої підготовки не було, ніхто нічого не пояснював. Поряд формувався іноземний легіон, були грузини, були американці — досвідчені хлопці. Вони нас багато чого навчили. Але це ми собі самі влаштували. За два місяці до виїзду на фронт ми почали власними силами несистемні заняття проводити", — розповідає ветеран.

За його словами, на лінії бойового зіткнення бійці не уявляли як виглядає війна та не розуміли завдань, які треба виконувати. Ростиславу в той момент став в пригоді його пластовий досвід. А також підготовка до війни, яку він провадив ще з 2014 року.

"Я настільки був спокійним під час бою, під час обстрілів, що аж сам дивувався: як так, ось смерть тут коло тебе ходить. Мабуть, з віком, все сприймається набагато спокійніше. Панічні атаки були у молодих. Вони в перші дні: давай, вперед, я рвуся в бій. Але перший обстріл і він посипався", — зазначає Ростислав Антимис.

Бойовий досвід та робота інструктором. Інтерв’ю з ветераном Ростиславом Антимисом
Ветеран Ростислав Антимис. З архіву Ростислава Антимиса

У травні 2022 році боєць зазнав поранення.

"Це була Білогорівка. Росіяни тоді намагалися пробити нашу оборону та кинути понтонну переправу. Ми, як піхота, сиділи в цьому селі й нас крили всім, чим можна. Одного дня один пакет "Граду" прилетів поряд з нами. Ввечері нас крили так, що ми були в епіцентрі цього розсіву "Градів". А через два дні, коли ми поверталися з рятувальних робіт до нашого місця дислокації, буквально за 10 метрів до будинку, де ми жили, прилітає пакет "Градів". Всі попадали. А мене якось зачепило в ногу. Мав наскрізне поранення", — згадує він.

Через місяць, після поранення, він повернувся у стрій і продовжував воювати.

Як стати інструктором

У навчальному центрі військовослужбовець прослужив майже два роки. Намагався максимально передати свій досвід іншим. Каже, в першу чергу для того, щоби вони вижили.

"Почалося все ще з Пласту, де я викладав топографію. Я пробував ці речі робити у нашій бригаді в перші дні. А коли після поранення на сторінці тероборони побачив оголошення, що потрібні інструктори, то подав заявку і мене запросили у навчальний центр", — говорить Ростислав Антимис.

Бойовий досвід та робота інструктором. Інтерв’ю з ветераном Ростиславом Антимисом
Ветеран Ростислав Антимис. З архіву Ростислава Антимиса

На початках військовослужбовець у складі мобільної групи виїжджав до бойових підрозділів вздовж лінії фронту та навчав топографії, вогневій тактиці та іншим дисциплінам.

"У нас були курсанти, які проходили базову військовий вишкіл, як правило, контрактники. Дуже вмотивовані хлопці та дівчата. Багато було дівчат. Були й мобілізовані", — каже інструктор.

Що стосується навчання дівчат, то, за його словами, це найсумлінніші учениці.

"У мене була курсантка, якій не сподобався її результат одного нормативу. Це було пересування на полі бою, пересування рачки й заскочити в окоп. Це все – у повному спорядженні. Це дуже виснажливий норматив. І вона перездавала, на другий раз залишилася задоволеною", — згадує він.

Як не треба вчити

Ростислав Антимис зазначає, що в деяких навчальних центрах, замість того, щоби готувати мобілізованих до бойових дій, застосовують старі постсовкові методи.

"Я чув від інших курсантів, що вони цілу зиму те й робили, що рубали дрова та топили буржуйки, бо замерзали. Відповідно, інший контингент просто пиячив. Такі речі траплялися. Про наш навчальний центр можу сказати, що інструктори викладалися", — каже він.

За його словами, якщо начальник навчального центру не має бойового досвіду, то від своїх підлеглих він вимагає, щоби однострій відповідав статуту, щоби звіти правильно здавали та інше.

"Ми з цього постійно сміялися: "Цікаво, як третя штурмова без цього обходиться, як їм вдається воювати? ", — говорить ветеран.

Бойовий досвід та робота інструктором. Інтерв’ю з ветераном Ростиславом Антимисом
Ветеран Ростислав Антимис. З архіву Ростислава Антимиса

Водночас за його словами, є й хороші зміни. Як от те, що курс базової військової підготовки збільшили з 30 днів до 58.

"Чому зміни впроваджуються важко? Думаю, це пов’язано з тим, що армія не є демократичною структурою. Це – не бізнес. Тому багато процесів тут впроваджуються дуже повільно", — каже Ростислав Антимис.

І додає, що якщо порівняти те, як він з побратимами під час підготовки вистрілили по 60 набоїв і як зараз курсанти вистрілюють щонайменше по 670 набоїв за курс, то прогрес відчувається.

"Приходили люди, без перебільшення, криворукі. За місяць нам вдалося їх навчити й вони вже вправно володіють зброєю. З них вийшли досить непогані стрільці. Ми з ними досі підтримуємо зв'язок і вони дякують мені за навчання та поради", — зазначає він.

Топ дня
Вибір редакції
На початок