Спортсмени Львівщини повернулися з Паралімпіади-2024, серед яких — бронзовий та золотий призер Віктор Дідух. Він — чемпіон світу з настільного тенісу. Здобув "бронзову нагороду" в парі і "золото" в одиничному турнірі Паралімпійських ігор-2024 у Парижі.
Суспільне поспілкувалося з Віктором Дідухом.
"Я почав займатись спортом в п'ять років, удома, тато мене заставляв. В п'ять років дитині важко вибрати, чим займатися. Тато більше заставляв, ніж я хотів. Напевно, більше вже цікаво стало в 11 років, коли переїхав тренуватись до Києва. Не сказав би, що мені добре вдавалось, у мене просто там старший брат був і він потягнув мене за собою. Ну, але вдавалось непогано, виграв багато змагань", — каже Віктор Дідух.
Спортсмен розповідає, що хворів на рак. Через це медикам довелося ампутувати йому одну ногу.
"Просто був з ногою, став без ноги, футбол не граю, не бігаю, протез маю. Ну, напевно, в основному моє життя не сильно змінилось, я живу повноцінним життям, машиною їжджу, діти в мене є, працюю повноцінно", — говорить паралімпієць.
Щоби заробляти собі на життя, каже Віктор, вирішив продовжити займатися тенісом.
"Треба ж їсти, ти ж не помер, а живеш, якось собі на життя заробляти, чимось займатись, сім’ю хотів мати. А крім тенісу нічого не вмію, та й займався ним. Я б не сказав, що в мене був важкий шлях, але від того, що я з емоціями буду говорити, легше не стане", — розповідає Віктор Дідух.
Спортсмен каже, що після ампутації кінцівки реабілітацією не займався, хоч йому і неодноразово пропонували. Каже, що не розумів, для чого витрачати час та гроші.
"Реабілітацією я не займався. Всі мені завжди пропонували, а я просто не розумів, нащо дарма витрачати час і гроші. Найважливіше — знайти ту справу, якою будеш займатися. Наприклад, якщо ти був учителем, то далі треба думати, як навчати. Якщо ти став популярним, то там більша повага до тебе. Треба якось трохи навчати людей", — каже паралімпієць.
Віктор каже, що на нього покладали великі надії на виступ на Олімпіаді, адже він був першим номером у рейтингу, чемпіоном Європи та світу. Спортсмен говорить, що після приїзду в Париж він намагався якнайбільше берегти сили на гру.
"Я ні з ким не говорив, я не ходив на Ейфелеву вежу, я взагалі нікуди не ходив, я ходив тільки їсти, тренуватись і спати, і старався абстрагуватись від всього і від всіх, навіть друзів, і спортсменів з України. Я просто кожен день думав про ігри", — мовить Віктор Дідух.
Також спортсмен поділився емоціями після перемоги у фіналі Паралімпіади з настільного тенісу в класі MS8:
"Я би не сказав, що я був сильніший за того китайця, я сто процентів був слабший за нього за фізичниими даними, але він більше переживав. Я його переграв психологічно. Він більше нервувався, мені здається, і помалу я його затягнув у свій стаєрський темп, і він трохи посипався".
Віктор Дідух каже, що, виграючи на змаганнях, він знає, що за нього також радіють і українські воїни, які є на передовій.
"Я радий, що коли граєш, а знаєш, що солдати в окопах дивляться — друзі мої, чи там діти дивляться, звичайно, хочеться в них на очах виграти, щоб вони раділи. Уявіть, скільки би людей плакали, якби я програв, а так всі там плакали від радості", — розповідає тенісист.
На Паралімпіаді в Парижі були і росіяни, в нейтральному статусі. Віктор Дідух розповів, чи доводилося з ними спілкуватись:
"Росіяни були, але в мене склалось таке враження, що їм сказали, щоб вони не робили ніяких провокацій. Вони ходили, ховали очі, так само як ми старались не здороватись. У моїй категорії не було суперників-росіян, то мені своїх проблем вистачає, ще про них думати. Вони були без розпізнавальних знаків, як "зелені чоловічки в Криму".
Віктор Дідух розповів, що його мотивує кожного дня тренуватися та досягати все кращих результаів:
"Мене мотивує ненависть до деяких людей, то ще крім росіян. Вночі тренуватися можу, зранку тренуватися, маю повний доступ до залу, бо то є мій зал. Мені не важко вставати зранку, не важко тренуватись більше, бо я когось ненавиджу, я на когось злий і мені то завжди допомагає".
Паралімпієць каже, що дуже хоче зіграти в теніс з Олександром Усиком, який є його кумиром.
