30 років тому 2 жовтня в Києві розпочалася Революція на граніті. Українська прогресивна молодь тоді розпочала голодування та висунула політичні вимоги. За кілька днів кількість наметів та учасників акції зросла в рази, а влада, в підсумку, виконала всі вимоги протестувальників. Суспільне поговорило з учасниками тодішніх подій.
Інформаційна блокада, колона комуністів і "прорив"
Революцію на граніті розпочало Студентське Братство. Одним із тих, хто вийшов 2 жовтня 1990 року на Майдан Незалежності був Андрій Салюк. Йому було 24 роки, коли він розпочав голодування на граніті.
"Було дійсно складно. Особливо у перші кілька днів, коли була інформаційна блокада. Другий, третій, четвертий день голодування, а реакції в суспільстві ніякої. У медіа взагалі порожньо. Потім склалося так, що комуністи спровокували одну акцію, аби, як вони казали "розтоптати тих голодуючих студентів, пройтися по них колоною". Кияни вийшли на акцію підтримки і стали таким "живим кордоном" між голодуючими студентами і тою колоною комуністів і власне, з того моменту відбувся феноменальний прорив. Усі медіа почали писати", — згадує Андрій Салюк.
Жінкам заборонили голодувати
Серед тих, хто закликав львівських студентів до протесту, була Роксоляна Шемчук. Пригадує, що не голодувала, бо Студентське Братство заборонило голодувати жінкам.
"Ми були свідомі того, що посеред нас є провокатори. У часи Радянського Союзу за кожним з нас слідкували. Ми тримали в секреті дату проведення цієї акції. Дуже важливо на той час було показати, що то не знову там "бандьори" шось "мутять", а щоби піднялася вся Україна, щоб вона не задихнулася. Наприклад, ми декларували, перебуваючи на Майдані, що з нами Харків, а насправді з нами була одна Марічка Бурмака", — розповідає Роксоляна Шемчук.
"Переговори вели через Поштамт..і вірили, що можемо щось змінити"
Серед учасників протесту була і львів'янка Наталія Климовська. Тоді вона, студентка 3-го курсу, із дозволу батьків, приїхала на Майдан Незалежності, аби підтримати своїх однодумців.
"Потрібно було мати окрім плакатів ще прапор Студентського Братства. Ми вели перемовини через Поштамт. Вони передали, що треба привезти. Ми вирішили їхати. Я голодувала два дні, бо спочатку треба було багато опіки. Були студенти-голодувальники, а все інше треба було зорганізувати навколо них. Наприклад, ми ішли в київські університети, щоб вони страйкували, нас підтримували. Це були незабутні часи, де ми вірили, що ми можемо щось змінити", — розповідає Наталія.
Голодування на граніті тривало 15 днів. Молодь вимагала, аби влада не підписувала новий союзний договір. Іншими вимогами були нові вибори до Верховної Ради на багатопартійній основі, відставка голови ради міністрів Віталія Масола, та проходження військової служби тільки на території України, а не в гарячих точках Радянського союзу.
У підсумку, влада виконала всі умови. Тільки перевибори провели не навесні, а у грудні. Проте, учасники Революція на граніті вважають, що вона таки досягла свого – новий союзний договір так і не підписали.
