170 кульок, якими прикрасили різдвяні ялинки у церкві Архістратига Михаїла громади села Підберізці на Львівщині, виготовили місцеві майстрині.
Як розповіла Суспільному мешканка села та натхненниця ідеї прикрасити ялинки вишиваними кульками Ірина Вишинська, працювали над цим декором майже пів року.
За її словами, вперше оздобити ялинку такими прикрасами майстриня спробувала ще у 2020 році. А наступного року згуртувала навколо себе посестер з Національної гвардії, де тоді служила медиком. І вони разом вишили кульки у синьо-жовтих кольорах.
"Ми прикрасили ялинку, яку поставили у каплиці Віри, Любові, Надії та Софії на території нашої частини. Тоді ми вишили десь 36-40 кульок. Ті прикраси там є досі", – каже Ірина Вишинська.
А минулого року жінка протягом місяця вишила ще 40 кульок у червоно-чорних кольорах. Ними вона прикрасила свою ялинку вдома.
"Вишивати не важко. Вишивала і дві, і три кульки в день", – говорить вона.
Цього року Ірина Вишинська вже зорганізувала навколо себе подруг зі села. Каже, що зараз вона не вишивала, вишивали подруги. А вона тільки оформляла вишивки у кульки.
"Нас було близько 15 майстринь. Розраховували, що кожна вишиє по десять кульок. Але хтось вишив більше, хтось менше. Я ж вчила їх це робити та оздоблювала. Я вишила лише сім", – пояснює майстриня.
За її словами, до оздоблення підбирали орнаменти, які притаманні Підберізцям. Відшивали та перемальовували їх з сорочок, рушників, обрусів та верет (покривал), які вишивали колись їхні мами та бабусі.
"Це і націоналістично, і підходить під інтер’єр нашої церкви. Дуже багато таких узорів є у церкві. У сорочки з таким орнаментом вбираються наші мешканці", – каже жінка.
Ірина Вишинська каже, що вона сама почала вишивати змалку; вчили її мама та бабуся. Згадує, як вперше вишила серветочку і її вдома хвалили.
"Колись було дуже важко купити тканину для вишивання. Бабця мені врізала маленький клаптик і я вишивала. Баба мене багато чого навчила. І завжди хвалила", – згадує вона.
Каже, що вдома зберігає вишиті верети, які вишивали жінки їхньої родини ще у 1908 та 1920 роках.
"У мене є сорочка, яку вишила бабусина сестра, і яку я вбираю. Її вишито десь в тридцяті-сорокові роки. Зберігаю вдома верета та подушки, які вишила бабуся. Маю сорочку, яку вишила моя мама мені, коли мені було сім років. То вже сорок років минуло", – розповідає Ірина Вишинська.
І додає, що хоче створити виставку, де покаже всі вишивки, які притаманні саме їхньому селу.
А своєму старшому синові, котрий зараз боронить Україну від російської армії, вона вишила сорочку з тризубом та QR-кодом, якщо до нього навести мобільний, то звучить гімн України.
Також разом з подругою Наталією Подолюк вишили сорочку, яку розіграли за донат. І зібрали 60 тисяч гривень, які скерували на допомогу ЗСУ.
"Коли я вишиваю, я думаю щось гарне. Думаю про наших воїнів. А ще я люблю історичні фільми або аудіо фільми про історію України, про наших гетьманів. Я це вмикаю собі під коли вишиваю, то це слухаю", – каже Ірина Вишинська.
