На одинадцятий День народження Вероніка Куликова з Вугледара, яка втратила родину та ледь не загинула після обстрілу військами РФ, зустрілась з захисником, який обороняв її місто. Військовий Олексій втратив ногу в боях за Вугледар і готується до протезування. Про цю зустріч розповіли у пресслужбі Львівської міської ради.
Рік тому, на початку квітня, росіяни обстріляли підвал дев'ятиповерхівки у Вугледарі, де переховувалась дитина з родиною. Усі рідні Вероніки, які були в укритті, загинули на місці. Під завалами дівчинку знайшли сусіди. Тоді її ледь впізнали. Уламок снаряду потрапив у голову, на лівій руці відірвало великий палець, праву — частково паралізувало, також була важка травма хребта. Після низки операцій та реабілітації дитина заново навчилася ходити і до неї повернулась пам'ять. Зараз Вероніка живе в одному з дитячих будинків сімейного типу Львова, де мамою-вихователькою є монахиня сестра Юля.
Сьогодні Вероніці виповнилось 11 років і її мрія здійснилась.
"Я дуже сумую за Вугледаром, там у мене було все. Я постійно читаю новини про рідне місто, і вже рік мала одну мрію – обійняти військового, що боронив Вугледар. Хочу побачити його і подякувати йому", — каже Вероніка Куликова.
Військового звати Олексій. Він з Херсонщини. Під час боїв у Вугледарі захисник втратив ногу, тож зараз готується до протезування у центрі "Незламні" у Львові.
"Боронив Вугледар у січні, нас тоді перекинули на Донецький напрямок. Так приємно було здійснити мрію дівчинки, місто якої боронили, одразу погодився. Мене, як і її, переповнюють емоції", — розповідає військовий.
"Я щаслива, це найкращий День народження в моєму житті. Моя мрія здійснена, і не одна. Я така рада познайомитись з тим, хто відвойовував моє рідне місто. Він крутий", — ділиться дівчинка.
Також Вероніка зустрілась із командою медиків, які її врятували. Лікарі теж підготували подарунок.
"Вероніка мріяла ще й про кінний спорт, вона про це багато розповідала нашому реабілітологу під час занять. Ми цього не забули, і організували їй дарунок – прогулянку на конях та сертифікат на заняття цим спортом. Звісно, її дуже хотіли побачити і обійняти лікарі та реабілітологи, які лікували та допомагали долати їй усі перешкоди. Це так важливо – побачити, якою ж вона стала за цей рік, бо ми усі знаємо, якою вона була, і як вона, разом з лікарями та нашою командою, крок за кроком йшла до одужання", — кажуть у реабілітаційному центрі.
Дівчинка каже, тепер залишилось втілити головну мрію — повернутися у рідне місто — мирне і вільне.
