Підполковник прикордонних військ Ігор Дашко загинув у бою в Маріуполі 9 квітня 2022 року. Поранений, він підірвав себе з радіостанцією, щоб вона не дісталася російським військовим. 27 квітня указом Президента України 44-річному Ігореві Дашку присвоїли звання Героя України посмертно. Суспільне поспілкувалося з однокласниками, друзями та класною керівницею Ігоря у його рідній школі в Самборі.
Школа №1 у Самборі стоїть на вулиці Івана Франка. Зараз там тихо — діти навчаються дистанційно, а у класі зібрались вже дорослі випускники та вчителька. Їх об'єднує спільна риса — пам'ять про Героя України.
Ростислав Гук з Ігорем Дашком були близькими друзями. Каже, що востаннє виходили з другом на зв'язок на початку квітня.
"Він був героєм, але не напоказ, а в якихось окремих випадках. І іноді здавалось, що це дріб’язкова річ, але іноді він міг сказати супроти всіх.
Він поступив в Академію прикордонних військ у Хмельницькому. І на першому курсі в 1994 році викладач запитав студентів: "Хто наш головний ворог?". Очікувалось, що усі скажуть, що НАТО. Ігор встав і сказав: "Наш головний ворог — Росія". Викладач спитав: “Хто це сказав?”. "Курсант Дашко". "Вийти з класу!". І його прогнали.
Це був дуже героїчний вчинок, він ним дуже гордився. І історія робить таке коло: через 18 років на минулому тижні Хмельницька міська рада назвала вулицю іменем Героя України Ігоря Дашка. Тобто справедливість перемогла", — говорить Ростислав Гук.
Однокласник Героя України Ростислав Мелех говорить, що бувши потаємно лідером, Ігор не виставляв себе так, щоб його ідеалізували, а навпаки — намагався кожному дати можливість висловитися, поважати одне одного, підтримувати.
"У церкві кажуть, що "Кров мучеників — це насіння церкви". І так виглядає, що для нашої неньки України його жертва, для того, щоб ми могли далі жити і іншими думками оцінити наше майбутнє. І натомість постане дуже багато свідомих його наступників, які будуватимуть нашу державу", — каже Ростислав Мелех.
Класна керівниця Леся Казновська показала випускне фото класу Ігоря Дашка.
"Ігор націоналістом був завжди. Він любив мову, культуру, історію України. Дідусь Ігоря був дуже цікавий українець, справжній українець. Таких українців мало, таких українців зараз бояться. Але з молоком, з кров’ю це все було передано маленькому Ігорю, — розповідає Леся Казновська.
"Закінчивши Хмельницький інститут прикордонних військ, Ігор йде служити на водний кордон в Маріуполь. Зустрівши його одного разу, я зауважила, що у нього цікава зачіска — козацький чуб: — Ігорю, як тобі дозволяють в армії так ходити? — Лесю Степанівно, нічого страшного немає: зачіска моя на комірчик не лягає. Як треба — я закручу це волосся і заховаю, а як не треба — то я трошки вчу своїх побратимів: хто такі козаки, на якій території ми служимо, звідки ми походимо", – розповіла класна керівниця.
Однокласник та друг дитинства Тарас Перепічка згадує свою останню розмову з Ігорем Дашком:
"Каже, якщо на полі бою хтось злякається і втече, то є таке поняття, як "щільність вогню". Коли тебе підводить людина справа, чи людина зліва. І фактично через одного можуть загинути всі решта. Я так розумію, що його вчинок є згідно з тим, що він сказав тоді. Завдяки цьому напевне врятувалися наші хлопці. Я дуже хочу, щоб якомога більше з них залишились живі. Бо він заради цього заплатив своїм життям".
Під час роботи над матеріалом на сесії міської ради у Самборі депутати ухвалили рішення про перейменування вулиці Тургенєва на вулицю Дашка.
Читайте також
Зв'язківця зі Львівщини Василя Романіва нагородили орденом "За мужність".
Відсвяткувала весілля у лікарні. Історія медсестри з Лисичанська, яка підірвалася на міні
