У селі Красів на Львівщині відроджують давнє ремесло гутного скла. Майстри вручну створюють із розпеченого скла вироби — від невеликих фігур до масштабних композицій вагою кілька тонн. У печі температура сягає 1200 градусів. Засновник майстерні з гутництва Мар'ян Таланчук каже, що в Україні таких майстерень із печами для гутного скла — лише три, і всі на Львівщині.
Про те, як майстри працюють із розпеченим склом — у матеріалі Суспільного.
Засновник майстерні з гутництва — Мар'ян Таланчук. Він розповідає, що у майстерні біля печі відбувається основна частина процесу — від видування та формування скла до його обробки й підготовки до відпалювання. У печі температура сягає близько 1200 градусів.
Засновник майстерні пояснює, що гутне скло — давня технологія, у якій основний інструмент майстра — трубка та вогонь. Форму склу надають вручну, а для окремих виробів використовують дерев'яні форми.
«Сама ідея гутного скла — вона ще з давніх часів, тому що гутні печі — досить давнє ремесло. По суті, практика роботи зі склом з тих часів, коли його винайшли, мало що змінилася. Зараз вона просто додатково якимись методами модернізується, тобто використовуються більш сучасні датчики вимірювання температури», — каже Мар'ян Таланчук.
Гутним ремеслом Мар'ян Таланчук займається понад десять років. До цього він працював із вітражами. Чоловік каже, що біля гутної печі має працювати мінімум двоє людей, тому він має двох напарників. Піч для скла майстер збудував сам, каже, що саме такої печі ніде немає.
За його словами, в Україні є три майстерні, де працюють із гутним склом і видувають вироби. Усі вони розташовані на Львівщині.
«Фактично три майстерні, які працюють з гутним склом, власне, де видувають скло і все, що пов'язано з гутною. Це в Академії мистецтв, у Брюховичах є майстерня і наша майстерня», — розповідає майстер.
Від скляної кульки до великих об'єктів
Із розпеченим склом працювати потрібно швидко — поки матеріал не охолов. Після печі робота не закінчується: скло відпалюють, а потім обробляють холодним способом — ріжуть, свердлять, шліфують і полірують.
«Після того, коли закінчується робота на печі, в нас йде етап відпалу. Відпал проходить в опічках, де стабільно 510 °C, і скло мусить повільно остигати. Відпал триває фактично до доби. Вже після того, коли скло витягується, його складають на стелажі, і потім вже починається холодна обробка на станках, які пристосовані, власне, для холодної обробки. Це свердління, різка, шліфовка, поліровка», — каже засновник майстерні.
Для сувенірного напрямку тут виготовляють вази, фруктовниці чи декоративні пташки. Водночас значну частину роботи становлять масштабні індивідуальні проєкти.
«Просто видути кульку — це можна затратити 5–10 хвилин, і вона готова, просто скляна кулька. Якщо це кулька якоїсь складнішої форми, то тут вже йдуть питання форми: яка це має бути форма, чи вона мусить бути завжди однакова. Якщо завжди однакова, це вже ми використовуємо дерев'яні форми. Якщо це завжди вручну і все різне, тоді робиться кожен виріб весь вручну і без повторів», — пояснює Мар'ян Таланчук.
Майстри також створюють масштабні скляні об'єкти для ресторанів, готелів та громадських просторів. Окремі з них важать кілька тонн.
«Була стіна, були колони, де більше 9 тонн фактично вага однієї колони скляної була. У нас багато проєктів — це загального громадського користування, це ресторани. В нас навіть люстра була десь біля 4 тонн», — розповідає Мар'ян Таланчук.
За словами Мар'яна Таланчука, за час роботи через піч у майстерні пройшло понад 40 тонн скла.
«Всі об'єкти наші цікаві, тому що вони зроблені з душею і з любов'ю», — додає Мар'ян Таланчук.
