У лютому 2022 року, коли у Львові лунали звуки сирени, сповіщаючи про повітряну тривогу, з багатоповерхівки виходили люди. Сусіди йшли у сховище, Сергій Гармаш з наплічником – у свій підрозділ.
Про це режисер-аніматор, ілюстратор та ветеран 103 окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сергій Гармаш розповів в інтерв’ю Суспільному.
Йду в армію
24 лютого 2022 року Сергій планував продовжити роботу над дитячим мультиплікаційним серіалом "Woof and Joy". Але зранку у новинах побачив, що розпочалася велика війна.
"До роботи я так і не взявся. Почав залагоджувати деякі питання. Зателефонував сусід і спитав: "Ти йдеш?". Кажу: "Йду". "Добре, тоді зустрінемося там", — відповів. Там – це в ТЦК", — розповідає ветеран.
Але того дня до ТЦК їм не вдалося пробитися через велику кількість охочих мобілізуватися. Прийшли наступного дня.
"І 25 лютого теж були велетенські черги. Ми прийшли вже десь пів на восьму. Нас тримали-тримали. Десь близько пів на дев’яту нам почали казати, що треба зробити ксерокопії документів. Ми обурилися, чому не сказали раніше, ми би з тим вже б прийшли. Почали шукати, де зробити фотографії, де зробити ксерокопії. Знайшли якийсь квітковий кіоск поруч. Там продавчині поробили нам безкоштовно ксерокопії, хоча ми могли заплатити за це", — згадує він.
З документами йому вдалося прорватися на подвір’я ТЦК. А там – знову черги.
"Ми вже жартували, що може нам якийсь хабар дати, щоби нас впустили. Всередині побачив іншу чергу. Спитав: "У армію?". Кажуть: "У армію". Я став. Ніхто нічого не знав. Ми довго простояли. Вийшов військовий, склав список, створили групу. І вечері отримав повідомлення, що на шосту ранку маю бути в певному місці", — говорить Сергій.
Наплічник був складений, то ж чоловік провів ніч з родиною, а на ранок — вирушив на місце дислокації свого підрозділу. До речі, у наплічнику не знайшлося місця для олівців та альбому для малювання. Художник не думав, що малюватиме на війні.
"Ще пам’ятаю як зранку 26 лютого ми з колегою з наплічниками виходили в будинку. А люди якраз вибігали, бо була тривога. Спитали мене: "Куди ви, пане Сергію?". Кажу: "В армію". І ми пішли", — каже ветеран.
Спостерігаючи за чергами у ТЦК в перші дні повномасштабної війни, чоловік не знав як довго йому доведеться воювати.
"Я думав, що я йду перший. Інші навчаться і нас замінять. Розраховував на те, що буде як в АТО: на рік, потім заміна, потім ми відпочинемо і прийдемо знов. Я не знав чи я доживу до цього часу. Але така думка була. Бо я бачив скільки було в перший день. Там стояли тисячі людей", — зазначає він.
Малювання на війні
За словами мультиплікатора, до повномасштабного вторгнення він малював дуже багато. А ось за чотири роки війни, якщо порахувати час, який він провів з папером та олівцями у руках, то це складе один робочий день.
"На початку малював маркером на папері карикатури на хлопців, коли був настрій. Згодом, коли мав планшет, зробив декілька шаржових ілюстрацій як українські тварини борються з руснею", — говорить митець.
Каже, що шаржі на побратимів робив з натури: боєць сідав коло нього та позував.
"Це не було так, щоби я десь збоку намалював, а потім показував, що я на тебе зробив карикатуру. Потім я віддавав їх хлопцям", — каже він.
Ви продалися за два кг цукру?
26 квітня 2022 року підрозділ виїхав у зону бойових дій.
"Коли ми під’їхали ближче, почули звуки обстрілів. Це для нас було зовсім новим. Ніхто з нас ніколи до того не був у зоні бойових дій", — згадує ветеран.
Місцеві села були у жахливому запущеному стані.
"Я пізніше порівнював з селами на Сумщині. На Сумщині люди працьовиті як бджілки. Городи у них – під лінієчку. Можна любуватися їхньою роботою. А там – ждуни, яким всі винні. Кажуть мені: "Вибрали вора" у свою сільську раду. Я їм кажу: "Так ви ж його вибрали". А вони: "Так он давал два кіло сахара за голос". Я кажу: "То ви продалися за два кіло цукру?", — переказує свою розмову з деякими місцевими мешканцями Сергій.
Водночас, за його словами, там жили і працьовиті українці.
Бій тривалістю 11 годин
На війні режисер-аніматор здобув нову спеціальність – артилериста. Каже, що від своєї роботи відчував задоволення.
"Було три підвози БК. Фізично було дуже важко. Ми всі були мокрі від поту, попри те, що було мінус 15. Наш заряджаючий, мега сильний дядько, на свої руки прийняв десь дві тонни, не менше. Завантажували, розвантажували, але він працював надпотужно. Якщо говорити про фізично, то було важко. Якщо про психологічно, то було відчуття добре зробленої роботи. Хоча емоції і негативні, і позитивні зашкалювали", — згадує один із боїв Сергій.
Щодо негативного, то, за його словами, п’ять разів протягом цього бою снаряд застрягав у стволі.
"Це 16 кг застрягає у стволі. Треба у мороз висмикнути ствол, поставити його так, щоби хтось піймав міну й забрав, щоби вона не розірвалася. Це є ризик", — говорить мінометник.
Повернення додому
Звільнившись з війська Сергій вбрав цивільний костюм. Але каже, що ще досі не повернувся з війни.
"Піти у військо мені було дуже легко. Вдома мене підтримали. Потрапив до підрозділу з мега чудовими людьми. Я радий, що я з ними познайомився. Напевно, у цивільному житті ми з більшістю з них ніколи б не перетнулися. Але я не думав, що мені так важко буде повернутися. Повернення важке", — зізнається ветеран.
За його словами, життя у Львові таке, де майже не відчувається війна.
"Я бачив кілометри зруйнованих будинків на Харківщині, бачив зруйновані села на Сумщині. І думаєш: чому ви не готуєтеся? Немає ніде заявлено, що росіяни відмовляться нас вбивати. Вони для цього прийшли, вони від цього отримують задоволення", — каже чоловік.
Попри те, що він вже цивільна людина, але відчуття такого нема.
"Я все ще не цивільний. В думах я приїхав у відрядження додому, як у відпустку", — говорить він.
А також режисер-аніматор хоче відновити свої проєкти для дітей, які призупинив 24 лютого 2022 року.
"Не хочу робити мультфільми про війну. Мультфільм – це завжди казка. Мультфільм дає велетенський спектр розвитку фантазій; можливість показати світи, які ми не маємо. Може показати внутрішній світ. Якщо будуть кошти на анімацію і я розвину студію, хотів також зробити жартівливі речі про побратимів. Показати які вони сильні, сміливі та веселі. От як мультик про козаків", — говорить режисер-аніматор, ілюстратор та ветеран 103 окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сергій Гармаш.
