Від початку 2025 року до територіальних підрозділів поліції Львівщини надійшло понад 500 заяв про зникнення дітей. З них майже 300 звернень стосувалися дітей, яким ще не виповнилося 14 років.
Про це у коментарі Суспільному повідомила начальниця сектору ювенальної превенції поліції Львівської області, майор поліції Ольга Ковальчук.
За її словами, це щорічна стандартна середньостатистична цифра. Єдиним роком, коли кількість таких звернень була нижчою, став 2022 рік, коли почалось повномасштабне вторгнення.
“Тоді в людей були інші пріоритети, зайнятість, тривожність, відтак цифри були менші. Згодом знов почалися стандартні звернення до відділків поліції”, – коментує жінка.
Найчастіше зникають діти у самому Львові. При тому діти віком до 10 років губляться частіше за підлітків.
Щодо сезонності – влітку заяв про зникнення дітей більше, що пов’язано з канікулами, тривалішими прогулянками та відпочинком дітей.
Чому зникають діти
Причини зникнення дітей різноманітні: від втрати контролю над дитиною у громадському місці до сімейних конфліктів.
“У більшості випадків батьки звертаються на лінію 102 з повідомленнями, що їхня дитина загубилися під час прогулянок містом, у торгово-розважальному центрі, великих закладах харчування. Також часто батьки повідомляють, що прийшли дитину забирати зі школи, а її там немає, чи пішли гуляти і не повернулись, а телефон розрядився чи не відповідає. Згодом з’ясовується, що діти самостійно покинули територію школи, не попередивши батьків, і пішли до друзів чи навіть додому або залишились ночувати в когось без повідомлення батьків. Особливо складно це переживають батьки, у кого це трапляється вперше”, – говорить Ольга Ковальчук.
Трапляються й випадки, коли зникнення стосуються дітей, які мають певні психічні розлади, зокрема, схильність до дромоманії – неконтрольованого бажання блукати або подорожувати без конкретної мети, що може супроводжуватись раптовими втечами з дому. Також до групи ризику належать діти з девіантною поведінкою.
Рідше діти втікають через проблеми у сім’ї: домашнє насильство, конфлікти, сварки.
Пошук дітей: чим швидше – тим краще
Ольга Ковальчук наголошує: якщо дитина зникла, варто відразу телефонувати на лінію 102 або звертатися із письмовою заявою до відділку поліції. Зволікати не варто.
“Ми часто стикаємося з тим, що батьки затягують час і можуть заявляти про зникнення дітей лише через один-два дні. Траплялось, що повідомлення приходило навіть через тиждень, а рекордний випадок у Львівській області – це коли звернення про зникнення дитини надійшло через місяць. Тобто батьки спочатку самотужки шукають дитину, надзвонюють їй, думаючи, що вона сама повернеться, і таким чином відтягують час і погіршують ситуацію”, – зазначила майор поліції.
У 90% випадках, зі слів жінки, поліція розшукує дітей упродовж першої доби. Після надходження повідомлення правоохоронці одразу починають пошук, залучаючи максимальну кількість особового складу. На місце виїжджають працівники відділку поліції та слідчо-оперативна група, які збирають інформацію: де й коли дитина зникла, за яких обставин, у що була одягнена, чи мала телефон тощо.
За потреби до пошуків долучають підрозділи ювенальної превенції, ДСНС, карний розшук, кінологів, Службу у справах дітей – для превенції. Також на громадських засадах поліцейські тісно співпрацюють з волонтерами та громадськістю – нерідко небайдужі люди допомагають обстежувати район зникнення. Оперативно-розшукові заходи тривають доти, доки місце перебування дитини не буде встановлено.
Якщо дитина з місця проживання чи перебування втікає два і більше разів, вона потрапляє на профілактичний облік до підрозділу ювенальної превенції.
Повторно, зі слів Ольги Ковальчук, у Львівській області цього року зникали близько 20 дітей, саме вони перебувають на обліку. Більшість – це підлітки, які живуть у сім'ях, які перебувають у складних життєвих обставинах, або діти з девіантною поведінкою чи психічними розладами.
Різниці в діях поліції щодо пошуку малолітньої дитини і підлітка практично немає, але чим менший вік, тим більше служб залучають для пошуку.
“Коли губиться малолітня дитина, цьому випадку приділяємо максимально деталізовану увагу, адже вона може не усвідомлювати своїх дій і вчинків, не вміти пояснити, хто вона і що тут робить, чи гірше орієнтується на місцевості. Один з гучних випадків трапився минулого року у Рава-Руській громаді, коли ми тиждень шукали дівчинку з певними психологічними проблемами. Вона несвідомо втекла з дому і тривалий час перебувала в лісовому масиві”, – пригадує поліцейська.
Аби пошуки пришвидшились, батькам чи опікунам важливо надати всю необхідну інформацію – аж до найдрібніших деталей.
Оксана Ковальчук каже, що випадки зникнення дітей часто повторюються за схожим сценарієм, особливо коли вони пов’язані з конфліктами у сім‘ї. Наприклад, спочатку батьки не зізнаються, що була сварка, а потім правда виринає. Або ще гірше: батьки не знають, з ким товаришує їхня дитина.
“При встановленні кола спілкування ми часто від батьків не можемо дізнатись простого: чим займається дитина, яке в неї хобі, хто її друзі, які номери їхніх телефонів. Буває, що батьки кажуть, що в дитини друзів взагалі немає, але виявляється, що є, їх багато і саме вони стають причиною зникнення, – розповідає поліцейська.
Жінка закликає батьків цікавитися життям своїх дітей, зокрема треба знати, чим вона займається і з ким спілкується.
