На початку повномасштабного вторгнення Степан Рак приєднався до лав ЗСУ. 13 березня 2022 року російська армія завдала ракетних ударів по Яворівському полігону. Тоді загинуло понад 60 людей. Ще більш ніж 160 зазнали поранень, серед них і Степан. Чоловік втратив ногу та пальці на руці. Після поранення придбав хату у селищі Олесько та займається пасікою. Степан Рак приїхав у Броди по справах власним переобладнаним автомобілем.
Разом з Степаном Раком Суспільне перевірило, чи комфортні Броди для людей, що користуються кріслом колісним.
“У Бродах я буваю нечасто, раз на два місяці. Це містечко мені подобається: приємне, миле, маленьке. Приїжджаю сюди по справах”, — розповідає Степан.
Чоловік вирішив скористатися послугами одного з бродівських банків. Проте потрапити у саме приміщення без допомоги — неможливо.
“Там є три сходинки. Щоб потрапити всередину таким як я, працівники мають для цього ручний евакуатор. Розумієте? Жінки приходять, садять туди здорового чоловіка, пхають. Ну є такі моменти.. Якби друга нога була б робоча, то б дострибав.. Краще там замість тих сходинок зробити невеликий пандус, і старшим людям буде легше зайти”, — ділиться чоловік.
Кут пандусу також відіграє важливу роль. Є такі, що стоять для “галочки”.
“Якби цей пандус починався за метр, він для ходьби нікому б не заважав. Щоб сюди виїхати, мені потрібно виконувати “трюки”. Я мушу розвернутися задом, обмежувачів немає, я не бачу, куди їду. Тому без супроводу я сюди не виїду”, — каже ветеран.
Степан Рак розповідає, коли був на лікуванні після поранення у Німеччині, то там практично скрізь немає бордюрів перед пішохідним переходом. У Бродах висота бордюрів буває різною. А для людини, яка пересувається на кріслі колісному, навіть 2-3 сантиметри відчутні. Тому, коли бордюр зависокий, потрібно виїжджати задом, що є небезпечним, або просити про допомогу в перехожих.
“Далі як виїжджати? Якщо мене хтось попхає — пів біди. А якщо нікого немає... Не демонструю, бо на кріслі колісному немає обмежувачів, я можу впасти назад”, — зазначає чоловік.
Також Степан Рак прийшов відпочити у міський парк Бродів. Майже всюди прокладена бруківка, проте й є лавочки, до яких потрібно добиратися через гравій і пісок, а це — важко.
“Ми будемо це все терпіти, допоки війна не закінчиться. Ніхто ніяких скарг не писатиме, ми це все “поперескакуємо”. Та на майбутнє я надіюся, що щось зміниться, тут немає нічого космічного. Я вважаю, що у проектуванні безбарʼєрного міста має брати участь людина з інвалідністю. Людина, яка ходить повноцінно, не зможе врахувати тої потреби, що потрібна нам”, — підсумовує Степан Рак.
У Бродівській міській раді на запит Суспільного щодо покращення стану доступності міської інфраструктури для людей з інвалідністю відповіли, що гроші з місцевого бюджету передбачені на облаштування адмінбудівлі Бродівської міської ради та відділу соціального захисту. Крім того, в місті вже встановили дві безбарʼєрні автобусні зупинки за кошти благодійників.
