Бої в районі Серебрянського лісництва на Луганщині тривають з 2022 року. Ця ділянка фронту залишається однією з найактивніших. Через постійні обстріли та штурми територія сильно змінилася — значна частина лісу знищена. Оборону на цьому напрямку тримають, зокрема, прикордонники комендатури швидкого реагування "Шквал" Львівського загону.
Прикордонники Олександр Вусатий, Мар'ян Жнець та Юрій Дачник в інтерв'ю Суспільному розповіли про Серебрянський ліс та власний бойовий досвід.
Олександр Вусатий
Олександр (позивний Вусатий) став прикордонником у 1995 році. Прослужив до 2003 року, а після того звільнився. З початком російської агресії у 2014 році чоловік прийшов у військкомат і так повернувся до лав ДПСУ.
"Ми стояли на межі Росія, Україна і ОРДЛО. Тут куточок. Перекривали певні напрямки. Специфіка роботи передбачала не зовсім розповсюджувати. І тому приїхали і поїхали. У Мар'їнці, як приїхали в лютому, то специфіка та ж сама", — розповідає прикордонник.
Від початку повномасштабного вторгнення Олександр захищав Північ України.
"Це напрямок Білорусі: Житомирщина, Рівненщина, Київщина, Чорнобиль. У 2022-2023 роках ми були на тих напрямках. У 2024 році ми пішли на Харківщину, район Вовчанська. Там виконували, знову ж таки, поставлені задачі. Під Вовчанськом отримав поранення, не тяжке, але поранення. В серпні повернувся стрій", — каже Вусатий.
У 2024 році його з побратимами перевели на Донеччину — на напрямок Серебрянського лісу.
"З того часу листопад-травень були на тому напрямку. Бачив ліси різні. Ліс — то є ліс. А коли ти бачиш голі стовбури і верхівки валяються біля коріння, то воно таке гнітюче враження передає. Коли навколо тебе одні голки і окопи, то тяжко. Тяжко, але треба, ну що зробиш? Закопуєшся, використовуєш все, що є під рукою. В самому лісі я був недовго. Отримав наказ, виконав, зайшов, але знову отримав скид. Контузія", — пригадує захисник.
За словами Олександра, стримувати сили противника тяжко, адже росіяни не зважають на втрати.
"Річка Сіверський Донець є природною перешкодою. Віддати річку — то далі буде тяжче стримувати наступ ворога. Але москалі вигризають як тільки можуть. Вони гризуть, вони не рахуються зі втратами, ні з чим. Ми стараємося берегти своїх хлопців, а супротивник — абсолютно ні. Їм байдуже, їм головне виконати задачу, якою ціною, не має значення. Вони воюють за старими своїми наративами і не рахують людей за людей. Для них це засіб досягнення мети", — говорить Вусатий.
Мар’ян Жнець
У 2022 році Мар'ян (позивний Жнець) воював на Лиманському напрямку.
"Виходить, десантно-штурмові йшли вперед, зачищали позиції, ми за ними закріплялися. От ми заходили одні з перших з ними туди", — каже чоловік.
Прикордонник потрапив у Серебрянський ліс у 2024 році і був там майже 8 місяців. Цей напрямок Жнець називає одним з найтяжчих, де він був.
"Росіяни застосовували дуже інтенсивно дрони. Піхота теж постійно. Дрони під прикриттям, піхота наступала. А основне, що окопи і окопні бої, коли вони вже доходили, бувало, що вони встигали добігати, лінія там досить немала, плюс рельєф місцевості, бувало, що під туман вони могли десь там пробиратися, обходити і заходити близько до позицій. При тому, що наші позиції були від їхніх найближче 50 метрів. Але це було безуспішно. Наші дронарі постійно теж були в небі і контролювали ситуацію, як тільки бачили ворога", — розповідає чоловік.
За словами захисника, Серебрянський ліс нагадує йому постапокаліптичні фільми та "Silent Hill".
"Все поламане, там такі дерева вже, це ж заповідник був, там дерева полишалися голі, без гілок, типу стовбури ламані, і те, що колись вони були могутні, здорові, там зараз 2 метри висоти має дерево, бо снарядами все порізало, посікло. КАБами, снарядами", — говорить Мар'ян.
Чоловік додає, що попри складність не можна втрачати позиції, адже армія РФ сунутиме далі.
"Вони зараз його і тиснуть, тому що вони хочуть звідти там піти на Ямпіль, з Ямполя — на Слов'янськ, Краматорськ. На морально-вольових тримати, ну а що робити? Якщо ти впадеш, допустимо, є лінія в тебе, ти тримаєш лінію з 10 позицій. І ти розумієш, якщо впаде одна з позицій, то, виходить, це прорив. Всі один на одного покладаються. Ми заїхали, нам поставили задачу, нам треба її виконувати", — додає прикордонник.
Юрій Дачник
Юрій (позивний Дачник) проходив військову службу з 1989 року. Відтоді він дослужився до військового звання "полковник". І в 2020 році вийшов на пенсію.
"Під час перебування на пенсії я придбав дачу, займався дачею. І я зрозумів, що крім служби в Держприкордонслужбі у мене з'явилося дуже важливе для мене хобі – дача. Тому і Дачник. Трішки відпочив, але з початком повномасштабної агресії Російської Федерації прибув і призвався на військову службу. Людина, яка понад 30 років прослужила у війську, не може розірвати назавжди відносини з військом. Тому я не зазнавав ніяких труднощів, це було дуже просто. Я прийшов і на другий день відчув себе на своєму місці", — каже Юрій.
Чоловік брав участь у бойових діях на Соледарському та Бахмутському напрямках.
"Мій перший бойовий досвід, саме бойовий, відбувся на околицях міста Соледар. Я отримав задачу від начальника зведеного загону прибути на опорний пункт для евакуації поранених. Ну, відповідно, прибувши туди, на той час вже відбувався штурм, обстріли, у нас було багато поранених, були загиблі, на жаль. Бій тривав майже до вечора. І от це мій перший раз, коли я практично побував в бою", — пригадує офіцер.
Одні з найжорсткіших боїв, за його словами, були під Вовчанськом.
"Наші відділи прийняли бій 10 травня і протягом, не знаю, напевно, 20-30 днів там було дуже і дуже гаряче. Безперервні артобстріли, потужні штурми і інколи навіть ми дивувалися, як ми ще в змозі утримувати позицію, вести бій і давати відсіч", — говорить Дачник.
Також складні бої, каже Юрій, були у Серебрянському лісі.
"Серебрянський ліс переважно виглядає як одні стовбури дерев, все перепахано, перемелено, все в воронках, ну, переважно так. Сам по собі він, звісно, територія велика, але там, де безпосередньо відбувалися бойові дії, там від лісу одна назва. У нас були хлопці, які по 3 місяці і більше безперервно перебували на позиціях. І це дуже важко не тільки морально, це важко і фізично. Але честь і хвала їм, вони справились з цією задачею", — говорить прикордонник.
За його словами, Серебрянський ліс не дає змогу противнику далі просуватися по території Донецької області.
"Мета в них проста – це Слов'янськ і Краматорськ, тому що це такі крупні населені пункти. Як відомо, росіяни люблять звітувати про великі перемоги, про захоплення населених пунктів, і на тій ділянці це є їхньою основною метою. Крім того, Слов'янськ і Краматорськ дає змогу їм розвинути наступ на інших напрямках, чого допустити ми не можемо", — додає Юрій.
Що відомо про Серебрянське лісництво
Серебрянське лісництво належить до природно-заповідного фонду Луганської області, ботанічний заказник розташований у Кремінському районі Луганщини за майже 38 кілометрів від окупованого Сіверськодонецька та за понад вісім кілометрів від Кремінної на Луганщині. У лісах тривають бойові дії з 2022 року.
