До Ковельського історичного музею передали чотири собачі реєстраційні жетони. Їх на початку 1920-х років одягали на собак, яких брали на полювання.
Знахідки до музею передав Віктор Булахов, розповіла Суспільному головна зберігачка фондів музею Мирослава Мороз.
Реєстраційні собачі жетони періоду Польської Республіки чоловік знайшов на території Турійської селищної територіальної громади Ковельського району.
Зі слів Мирослави Мороз, перший реєстраційний собачий жетон трапецієвидної форми розміром 3*3 см із бортиком і з отвором для кріплення до нашийника. На лицевій стороні в центрі викарбуваний реєстраційний номер, який отримав пес – "180", нижче під ним випуклим шрифтом вказане місце реєстрації — текст польською мовою у два рядки: "gm TURZYSK pow KOWEL".
На звороті по контуру жетона вздовж бортиків нанесено оздоблення рядком випуклої зерні. В центрі зображена голова висловухого пса породи мисливської лягавої.
Другий жетон датований 1929 роком, виготовлений з латуні. Круглої форми, діаметром 3,4 см. З невеличким отвором у верхній частині для кріплення. На лицевій стороні карбування польською мовою — місце реєстрації, рік виготовлення та номер: "GMINA TURZYSK 1929 №655".
Ще два реєстраційні собачі жетони з’єднані кільцем. Обидва зареєстровані Турійською гміною та мають відповідно номери "50"(жетон квадратної форми із зображенням пса) та "844" (у формі трапеції і з написом "gm TURZYSK pow KOWEL").
Зі слів зберігачки фондів Ковельського історичного музею, тільки із зареєстрованим собакою можна було йти на полювання. Жетон виконував роль пропуску на полювання.
"Видача жетона власнику проводилася після сплати податку. Згодом реєструвати почали і дворових псів. Таке задоволення могли дозволити собі лише заможні люди. Згодом, вже кожна міська влада у себе на місці встановлювала податки та умови реєстрації тварин. Податок за хатнього пса був удвічі нижчий, ніж за мисливського", — розповіла Мирослава Мороз.
Музейні експонати мають відповідне оформлення, вказаний персональний реєстраційний номер, назва населеного пункту або регіону, до якого він належав. Окрім того, гмінна оплата за пса була джерелом надходжень до міського бюджету, також перешкоджала безконтрольному збільшенню кількості безпритульних тварин, — розповіла зберігачка фондів.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
