Ковельський історичний музей поповнився новими експонатами. Це три жіночі прикраси давньоруського періоду: привіскаПідвісок (прикраса, що підвішувалася на ланцюжку, чи мотузці), підвіска та перстень-печатка.
Про це в коментарі Суспільному розповіла головна зберігачка фондів музею Мирослава Мороз. З її слів, амулети та елементи були знайдені поблизу села Мельниця Ковельського району. Їх у колекцію для музею передав луцький краєзнавець, науковець Геннадій Гулько.
Привіска
Як зазначила Мирослава Мороз, привіска розміру 3,2 х 2 сантиметри у формі трапеції могла входити до набору амулетів. Ймовірно, з її слів, ця прикраса датується 6-7 століттям, адже її знайшли разом із пальчастою фібулою. Привіска виготовлена з латуні.
"Були думки щодо того, чи це черняхівська культура, чи пеньківська культура. Але поспілкувавшись з науковцями і переглянувши наукові праці все ж схиляємося до думки, що привіска належить до черняхівської культури", — сказала музейниця.
У верхній частині має отвір, до якого за допомогою круглого вушка прикріплений сегмент ланцюжка з перевитого дроту з петлями по обидва боки. З подібних деталей, розповіла музейниця, виготовляли здебільшого скроневі й нашийні жіночі прикраси, окремі з яких входили до наборів оберегів.
Підвіска
Знайдена підвіска давньоруського періоду (приблизно 12 століття) має народну назву "Шумовичок", зазначила головна зберігачка фондів музею. Прикраса має кулясту форму, розтягнуту чотирьох сторін у кутах, а також заокруглені грані. У верхній частині розташоване заокруглене вушко для підвішування.
"Всередині кульки є маленький дзвіночок, який при коливанні виробу створює ефект легкого шуму. Нижня грань підвіски має прорізи та прикрашена рельєфними насічками у вигляді рисочок", — сказала Мирослава Мороз.
Такі брязкальця або "бубонці" носили в складі намиста, але іноді прикріплювали до шийних гривнівНашийна прикраса, що мала форму гладкого, або витого обруча із дорогоцінного металу., інколи пришивали до головних уборів або вплітали у волосся на скронях. Використовували такі підвіски також як ґудзики: пришивали або підвішували до поясів, іноді ними обшивали спідниці та рукави жіночої сукні. Найчастіше, сказала Мирослава Мороз, такі підвіски носили жінки.
Перстень
Зі слів Мирослави Мороз, перстень-печатка ймовірно дитячий. Прикраса прикрашена стилізованим хрестом у вигляді квітки, вписаної у коло, має розмір 1,6 х 1,3 см.
Головна зберігачка фондів Ковельського історичного музею додала, що прикрасами жінки намагалася підкреслити індивідуальність, показати свій художній смак і майстерність, а іноді вказати на матеріальне благополуччя родини.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
