У Луцьку команда платформи "Алгоритм дій" запрезентувала результати дослідження життя і творчості художника, скульптора Станіслава Сарцевича. Свої напрацювання вони умістили у документальній стрічці "Genius loci/Дух місця", яку показали у мистецькому просторі "Ангар".
Керівниця проєкту Елла Яцута розповіла Суспільному, що робота тривала 4,5 місяці.
За цей час команда зібрала архівні матеріали та спогади сучасників про Сарцевича, віднайшла та оцифрувала 378 фото майстра та його цементних скульптур — 30 з них тепер існують у тривимірних моделях. Як зазначали Елла Яцута, у роботі використали 15 фрагментів скульптур, які зберігаються у музеї Івана Гончара.
"Ми багато думали про те, чи варто їх відтворювати, реставрувати, і вирішили, що, можливо, ціннішим, є саме законсервувати ці скульптури, аби вони збереглися на цій стадії та стали символом проєкту", — сказала кураторка дослідження Руслана Порицька.
Також у співпраці з київським театром "Шарж" створили інтермедії "Раптова казка серед міста" за мотивами життя та творчості художника, з якою виступили у Луцьку та Києві. Провели три публічні зустрічі у Луцьку, присвячені його персоні та наївному мистецтву — напрямку, у якому працював Сарцевич. А ще записали серію розмов про художника-самоука, наїв та процес реалізації проєкту.
Керівниця проєкту додала, що попри велику кількість виконаних завдань, ще багато залишилося зробити: опрацювати здобуту інформацію та адаптувати під різні формати її представлення для більш широкої аудиторії — книжки, каталоги, експозиції, кіно та інші.
"Ми зрозуміли: про Сарцевича знали навіть менше, ніж ми очікували. Тобто не всі пошуки дали позитивний результат. Інколи ми бачили, що заходимо туди, де нічого немає, або ж треба докладати значно більше зусиль", — поділилася досвідом Елла Яцута.
Тому вирішили оприлюднити детальну інформацію про невдалі спроби збирання відомостей, аби наступники, не витрачали свої сили даремно, пояснила вона.
Утім, учасникам дослідження вдалося зібрати найбільш повну інформацію про художника, додала Елла Яцута. Керівниця проєкту припускає, що тепер майбутні науковці й дослідники, які будуть працювати з темою Сарцевича, зможуть починати пошук не хаотично через Google, а заходити на їх новостворену платформу.
Елла Яцута зізналася, що проєкт підштовхнув на думку необхідності створення у Луцьку фундації, яка б системно і комплексно працювала з діячами культури.
"Ми раді, що з нами були п'ять громадських організацій, які працювали з тим, аби повернути пам'ять про певну постать. Ми зрозуміли, що працювали кожен спорадично у своїх напрямках, а нам треба об’єднувати зусилля і зробити це на іншому рівні, ніж кожен по окремості", — додала вона.
Як зазначив генеалог Артур Альошин, дослідження допомогло відкрити художника з творчої сторони, та історичні відомості про нього та його предків залишилися загадкою. Перші кроки до його вивчення чоловік зробив майже десять років тому, коли досліджував свій рід, і натрапив в архіві фотохудожника Павла Пастушенка, який був братом його діда, на кольорові слайди середини 80-х. На них збереглися зображення зі скульптурами Сарцевича.
"На жаль, деякі речі, спогади не зберігаються. Можливо, причиною є те, що сам Сарцевич не надто розмовляв з дітьми про своє минуле. На сьогодні ми не знаємо, коли помер його батько, де поділися матір і сестри, куди їх зіслали й з якої причини, тому що на все потрібні документи", — сказав Артур Альошин.
З його слів, відомо, що Сарцевич був східним волинянином, бо народився біля Звягеля. Його дружина полька, як і її предки, а сам він мав польсько-литовське, або ж польсько-білоруське прізвище, яке носить не багато людей в Україні, лише родичі-нащадки, зауважив генеалог.
По закінченню прізвища на -вич можна стверджувати, що родина проживала в околиці Гродна або колишньої Гродної міської губернії. Артур Альошин допускає, що його родина приїхала у Волинську губернію наприкінці ХІХ століття. Причина переїзду також невідома.
Велику надію у подальшому дослідженні постаті майстра Артур Альошин покладає на ДНК-генеалогію. Вони провели ДНК-тест одній з внучок Станіслава Сарцевича й поки чекають на генетичні збіги.
"Це така річ, яка сьогодні не дала відповідь. Але, можливо, за рік-два, з'являться інші люди, які теж здають ДНК-тести. Можливо, хтось із вас, далекий родич Сарцевича. Вже є збіги по стороні його дружини. Але ми шукаємо саме батьківську лінію, тобто сам рід Сарцевичів", — наголосив генеалог.
Як зауважила мистецтвознавиця Зоя Навроцька, творчість митця отримала більше інтересу громадськості вже після його смерті й коли його твори були майже повністю знищені.
"Часто, після лекцій до нас приходили люди, які казали, знаєте, от в нас в селі теж є ось такий митець. З іншими очима почали дивитися на них. Казали, що спеціально їхали в село, у стару хату, шукати старі вишивки й картини бабусь", — розповіла, що вважає досягненням Зоя Навроцька.
Як зазначила керівниця проєкту, команда планує продовжувати вивчати імена Луцька та Волині. Дослідження проводили за підтримки Українського культурного фонду та партнерів.
Що відомо про Станіслава Сарцевича
Самоук-скульптор Станіслав Сарцевич народився у 1904 році. Був бухгалтером за фахом. У 60-80 роках почав створювати скульптури, якими прикрашав своє подвір'я. Його "Сад скульптур" у Луцьку містив понад 50 робіт — бюсти, фігури людей і тварин.
Художник помер у 1984 році. Через те що фігури знаходилися не під покрівлею, з часом вони руйнувалися й повністю знищувалися. По цей час збереглося кілька з них, наразі вони перебувають у фондах Музею Івана Гончара в Києві.
Близько 1990 року на місці саду родина побудувала житловий будинок.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
