У Луцьку відбулася лекція, присвячена місцевому скульптору Станіславу Сарцевичу та його роботам. Це друга публічна розмова про мистецтво наїву та його послідовників у межах проєкту платформи "Алгоритм дій".
Про це Суспільному розповіла кураторка дослідження присвячене художнику Руслана Порицька. Лекція відбулася 17 вересня у Центрі розвитку креативних індустрій "Або Або".
"Він впливав на історію, він є важливим і дуже несправедливо забутим, тому що коли я питала своїх знайомих, чи знають про Станіслава Сарцевича, майже всі відповідали, що ні. Тому колеги з ентузіазмом сприйняли ідею такого проєкту", ― сказала Руслана Порицька.
З її слів, художник має потенціал заявити про Луцьк, оскільки Станіслав Сарцевич внесений у світову енциклопедію наївістів.
Лекторами виступили мистецтвознавиця Зоя Навроцька та засновник, куратор артцентру "Я Галерея" Павло Гудімов. Як зазначила Зоя Навроцька, Станіслав Сарцевич та його "Сад скульптур" були темою її дипломної роботи.
Під час дослідження, мистецтвознавиця спілкувалася з його дружиною Юлією та описала понад 50 фігур, що колись стояли коло дому художника. По цей час збереглося кілька з них, наразі вони перебувають у фондах Музею Івана Гончара в Києві, додала фахівчиня.
"Він народився в 1904 році. Навчався, вчителював, партизанив. Потім, як він говорив, робота в "собезі". І ось оця робота в соцзабезі просто біла. А коли пішов на пенсію, створив свого першого оленя, а потім косулю та ще декілька, то відчув себе художником. Залишився у своєму дворику і рідко виходив назовні" ― зауважила Зоя Навроцька.
Роботи виліплював з цементу, попри поради колег про те, що скульптури мають створюватися з дерева, каменю чи з гіпсу, зауважила лекторка.
"Техніку роботи йому підказали надгробки. Взагалі всі його фігури подібні чомусь на надгробки. Викопувалася яма, яка заливалася бетоном, у ній ставили риштування — каркас металевий, а потім той каркас наповнювався цементом", – пояснив Павло Гудімов.
Пізніше, скульптор наповнював каркас іншими місткостями — банками, відрами — та обмазував їх цементом, щоб заощадити на матеріалах. Усі його скульптури розмальовував звичайною фарбою, бо художні фарби коштували грошей та їх важко було віднайти, сказав лектор. Обов'язкове додавання кольору автор пояснював тим, “щоб було красиво у світі”.
"Скульптура та архітектура в Греції, Римі теж була колись кольорова. Швидше за все, Сарцевич цього не знав і не підозрював. Але в митців такого плану на інтуїтивному рівні це з’являється", — промовила Зоя Навроцька.
На роботи надихався навколишнім середовищем, популярними масовими творами. Наприклад, на фігури звірів підштовхували перегляди телепередачі "Світ тварин", ліпив партизанів, згадуючи свою участь у Другій світовій війні. Зоя Навроцька пригадала, що фігури на соціалістичну тематику, зокрема Сталіна виглядали кумедно.
"Якби він був професійним скульптором і робив такі речі, це був страшний кітч. Власне, наївний художник, який не використовує технічних прийомів реалістичного мистецтва, не знає анатомії, робить красу. Радянські теми професійний художник робив би так, щоб ті виглядали відразливо. У нього це виглядало інакше", — додав Павло Гудімов.
Щоб умістити усі скульптури на одному подвір’ї, художнику доводилося підбирати розмір та тематику майбутнього твору відповідно до свого середовища. Як розповіли лектори, дружина Юлія іноді нарікала, що замість господарства її чоловік обрав мистецтво.
“Казала: там, де проростали кабачки, там раптом опинялися “оці” і немає на це ради. Вона так і казала: “оці”. Але вона була гармонійною людиною. Вміла посадити духмяний горошок, флокси, які поряд з оголеними, ренуарівськими фігурами виглядали просто бесподобно”, — поділилася думками мистецтвознавиця.
Павло Гудімов наголосив: через те, що фігури знаходилися не під покрівлею, з часом вони руйнувалися й повністю знищувалися. "Фактично, він художник без робіт", — сказав лектор.
Під час заходу відвідувачі могли побачити роботи наївіста через слайдери — таким чином команда прагнула поширити творчість волинянина та передати атмосферу часів його життя, пояснила Руслана Порицька. З її слів, у межах дослідження творчості Станіслава Сарцевича у Музеї Івана Гончара відцифрували його 15 скульптур, які згодом будуть представлені у форматі 3D.
Наступним заходом планується панельна дискусія за участі Зої Навроцької, культурологині Вікторії Головей, директора Музею Івана Гончара Петра Гончара. У ній учасники намагатимуться дати відповідь на запитання, що суспільство зробило не так, що ім'я Сарцевича зрідка з’являлося у наукових колах та як можна надолужити ці роки.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
