Найдовший будинок у Луцьку і найдовший у світі, зі слів начальника відділу охорони культурної спадщини міськради Олександра Котиса, розташований у 33-му мікрорайоні міста. Він простягається майже на три кілометри та об'єднує 38 будинків різної висоти.
Його форма з космосу нагадує шестикутник, як бджолиний стільник, розповів Суспільному начальник відділу охорони культурної спадщини Луцькради Олександр Котис.
Каскад з 5- і 9-поверхових будинків розтягнувся на два проспекти обласного центру — Молоді та Соборності. Кожна будівля має свою адміністративну адресу.
Мешканці кажуть, бувало, що люди блукали районом, адже усі двори — подібні.
«Це ще такий квест. Бачу, як повз мене проходить чоловік разів зо три. Потім каже: підкажіть, як мені звідси вийти. Я в лісі можу знайти дорогу, а звідси ні. Тут в одну арку зайдеш, а в іншу вийдеш», — пригадує місцева жителька Любов Лапченко.
Любов Лапченко вселилася сюди у 1980 році, коли будинок здався в експлуатацію. Додає, важко було добиратися додому, їзда з центру тоді займала 40 хвилин, навкруги росла кукурудза, а перед цим літали літаки. Буквально за декілька років мікрорайон розбудувався.
Валерій Гаврук, який мешкає у цьому районі з 1996 року, каже, що тоді район більше нагадував селище, ніж місто.
«У нашому славному 33-му, пам'ятаю, як ще комбайни ходили. Деяка плутанина була, але катастрофічних блукань — ні. Хоча тоді ніякої навігації, телефонів не було. Ми орієнтувались чисто у спілкуванні», — додає місцевий житель Валерій Гаврук.
Будівництво розпочалося в 1969 році, розповів начальник відділу охорони культурної спадщини Луцькради. Працювали за проєктом архітекторів Василя Маловиці та Ростислава Метельницького.
«Довгих будинків є багато у світі і є критерії, як їх визначають. Наприклад, цей збудований на суцільному фундаменті, але є частини, які відгалужуються. Це народна легенда, яка недалеко від правди», — сказав Олександр Котис.
Тож якщо будівля виявиться не найдовшою, то вона точно є будинком-рекордсменом, одним із тих, які вражають своїми масштабами, додав краєзнавець. У будинку — 156 під'їздів і понад 3 тисячі квартир, у яких проживає майже 7 тисяч людей.
Як пояснює Олександр Котис, його задумали наприкінці 60-х років, на початку активного розгону індустріалізації: будувалися фабрики, проектувалися нові житлові райони. У 1972 році у місті почав працювати тролейбус. Тоді в архітекторів виникла ідея збудувати величезний будинок.
Зараз на даху жителі впроваджують енергоощадні технології, каже голова ОСББ «Смарагд, 13» Емілія Хімочка. З її слів, будинок на 33-му — найперший з усіх найбільших будинків світу, який почав комплексну термомодернізацію.
За цей час вони поступово замінили всі комунікації, утеплили горище, стіни, змінили труби гарячого водопостачання, вікна загального користування та вікна у квартирах мешканців.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
