На столичному Печерську висадили квіткове панно, присвячене військовому Дмитру Коцюбайлу з позивним "Да Вінчі". Поруч з його профілем зображений вовк.
Про це повідомляє "Київзеленбуд".
Композицію можна побачити на схилі біля метро "Дружби Народів". У минулому році там створювали інсталяцію на честь окремого загону спеціального призначення "Азов".
"Для створення образу Героя ми обрали тагетес, цинерарія, агератум, ірезіне, очиток, альтернатера. Загалом висаджено майже 15 000 рослин, а також використано мармурову крихту, як тло для малюнка", — розповіли комунальники.
Що відомо про Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської области України. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художньому ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до "великої" війни.
"Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та “Бук”, — розповідав Дмитро Суспільному у проєкті "Командири, до перемоги!".
Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: "Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім". Ось що "Да Вінчі" казав про незалежність: "Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну".
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Дмитро був командиром 1-го окремого механізованого батальйону "Вовки Да Вінчі" — підрозділ Сухопутних військ ЗСУ.
У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта. Він загинув 7 березня на Бахмутському напрямку.
