"Ми думали, що такі люди, як Діма, не можуть загинути", — так каже про Героя України з Івано-Франківщини Дмитра Коцюбайла його класна керівниця Світлана Кисилиця. Воїн на псевдо Да Вінчі упродовж трьох років навчався на художника в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Через любов до мистецтва Дмитро і вирішив взяти позивний відомого художника. А сам став наймолодшим командиром, який за життя отримав від Президента України звання "Герой України".
Яким був Дмитро Коцюбайло у буденному житті, Суспільне дізнавалося у вчителів бійця.
Класна керівниця Дмитра Коцюбайла Світлана Кисилиця розповідає: після закінчення дев’ятого класу хлопець три роки навчався в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї на художника. Робіт Да Вінчі у ліцеї не залишилося, однак збереглися документи із фотографією юного Дмитра.
"Коли він прийшов до нас вчитися, був дуже маленьким, худеньким чорненьким хлопчиком. Дмитро ще не був такий, як тепер. Коли ми передивляємося його фотографії, де він стоїть на рівні із Залужним, я дивлюся, що він — такий високий. Тут він ще не був таким", — пригадує Світлана Кисилиця.
Через любов до образотворчого мистецтва Дмитро і вирішив взяти позивний Да Вінчі, каже його викладачка Ольга Комарчук. Вона пригадує Дмитра спокійним, кмітливим та дуже працьовитим учнем.
"Він тихенько сидів собі на останній парті. І що йому говориш, яке завдання йому не даєш: "От, Дімо, треба намалювати ось таке, у нас така-от тематика до Нового року, наприклад, треба намалювати плакат", — він безвідмовно малював, як звичайними фарбами, так і вітражними на склі. Малював і на тканині. Ще у нас є така тема "батик", у нього вдавалося", — розповідає Ольга Комарчук.
Старший майстер ліцею Микола Гладкий є земляком Да Вінчі – обоє родом із села Задністрянське Бурштинської громади. Саме він порекомендував Дмитру вступити до ліцею. Викладач пригадує, що Да Вінчі змалечку захоплювався історією України. У юному віці Дмитро облаштував у рідному селі музей рідного краю.
"Він купив собі металошукач, їхав по наших місцях Прикарпаття, збирав старовинні речі й відкрив такий музей", — каже Микола Гладкий.
У дорослому віці Да Вінчі навідувався до рідного села кілька разів на рік. Він приїжджав із навчання, а згодом — із фронту, аби допомагати бабусі, пригадує Микола Гладкий.
"Город і сапали, і підгортали. У них була маленька господарка. Він допомагав бабусі, особливо із заготівлею дров", — розповідає майстер ліцею.
Зі слів класної керівниці Світлани Кисилиці, коли розпочалася Революція гідності, Дмитру було 17 років. Під час зимових канікул, не попередивши викладачів, він вирішив їхати на Майдан. Тоді, під час Революції гідності, і розпочалася його боротьба за незалежну Україну, яка тривала майже дев’ять років.
У 2022 році, перед початком навчального року, Да Вінчі надіслав відео викладачам та учням професійного будівельного ліцею, в якому побажав наснаги в навчанні, а також любити неньку-Україну.
Загинув Дмитро Коцюбайло 7 березня 2023 року у боях під Бахмутом. Про це розповів Президент України Володимир Зеленський. У селі Бовшів на Івано-Франківщині 9 березня прощатимуться з Героєм України Дмитром Коцюбайлом. Наступного дня у Києві воїна поховають.
Суспільне також зібрало розповіді, як українці прощаються та згадують загиблого Героя України Да Вінчі.
Що відомо
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Бурштинської громади на Івано-Франківщині. Воювати пішов одразу після Революції гідності у 2014. Да Вінчі командував 1 окремою штурмовою ротою ДУК "Правий сектор". Отримав важке поранення уламком від танкового снаряда в Пісках на Донеччині. Після трьох місяців реабілітації повернувся на фронт.
Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.
30 листопада 2021 року Дмитрові Коцюбайлу присвоїли звання Герой України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Дмитро Коцюбайло — командир спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі" ЗСУ.
"У нас не стоїть питання — їхати чи не їхати. Кожен боєць буде йти до перемоги", — сказав Дмитро напередодні 31-го Дня незалежності у спецпроєкті "Командири, до перемоги!" про військових командувачів, народжених за незалежності України. Найважче, говорив Да Вінчі, для нього було втрачати побратимів та друзів: "Командири, молоді командири батальйонів, бригад — у цій війні гинуть усі".
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
