Перейти до основного змісту
"Дряпала шкіру на обличчі, ногах та руках": кропивницька психологиня — про ознаки, причини та профілактику аутоагресії

"Дряпала шкіру на обличчі, ногах та руках": кропивницька психологиня — про ознаки, причини та профілактику аутоагресії

Аутоагресія – це форма агресивної поведінки, спрямована на самого себе та самопошкодження. Про її ознаки, причини й профілактику Суспільному розповіла кандидатка психологічних наук з Кропивницького Наталя Цумарєва.

Зі слів психологині, аутоагресія може проявлятися фізично — наприклад, через нанесення ран самому собі, самопобиття, кусання, виривання волосся, шрамування чи тату. Також може бути психологічною — наприклад, самозвинувачення, самоприниження та негативні думки про себе.

Причинами аутоагресії у дорослих можуть бути:

  • стрес і невирішені внутрішні конфлікти, наприклад, постійне самозвинувачення, почуття провини;
  • низька самооцінка, надмірна самокритика;
  • травмівний досвід через різні форми насильства та знецінення з боку значущих осіб або суспільства;
  • емоційне вигоряння, хронічний стрес та напружена робота, де неможливо відновити сили;
  • соціальна ізоляція, тобто відсутність підтримки чи самотність
  • психічні розлади, наприклад, депресіяЦе один із найпоширеніших психічних розладів у світі, який може зачепити кожного, незалежно від віку чи соціального статусу. Вона має різні ступені тяжкості: від легкої, що може виникнути через стрес, емоційне вигорання або життєві труднощі, до важкої, що вимагає негайного втручання професіоналів., біполярний розлад,Біполярний розлад — це психічне захворювання, якому характерні незвичні перепади настрою, активності та концентрації. тривожні розладиЦе стан, коли тривога є інтенсивною, тривалою та обмежує як психологічні, так і соціальні функції. чи посттравматичний стресовийМіністерство охорони здоров’я визначає ПТСР як хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. розлад.
"Аутоагресія йде всупереч людській природі, а саме інстинкту виживання. З погляду психоаналізу аутоагресія виникає, коли людина перенаправляє на себе агресію, спрямовану на неї іншими".

Ознаки аутоагресії у дорослих:

  • самопошкодження, тобто порізи, подряпини, удари, шрамування, татуювання, нескінченні пірсинги;
  • звичка гризти нігті та шкіру, виривати волосся;
  • самозвинувачення, самоприниження, негативні думки про себе, антисоціальна та ризикована поведінка, зловживання алкоголем та наркотиками;
  • відмова від їжі або переїдання, які виступають формою самопокарання;
  • ізоляція, уникання спілкування та суїцидальні думки.

Аутоагресія у дітей

За інформацією Наталії Цумарєвої, у дітей аутоагресія може проявлятись через батьківську депривацію, яка проявляється у відсутності уваги, турботи, любові та нехтуванні потребами дитини. Тому дитина може несвідомо карати себе за нестачу батьківської турботи через самопошкодження. Через пережите фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство дитина може виражати той біль, що накопичувався тривалий час через різні форми аутоагресії.

"Працювала з юначкою, яка робила шрами лезом на запʼястях через постійні звинувачення, приниження та фізичні покарання від її батька. В моїй практиці також зустрічалися випадки аутоагресії, коли дівчинка-підліток постійно дряпала шкіру на обличчі, ногах та руках, не даючи загоюватися ранам й продукуючи безліч шрамів. Це було через смерть батька та вимушений переїзд з Харкова через постійні обстріли, а це травмівний вплив війни та ускладнене горе".

Стресові ситуації, життєві кризи, наприклад, розлучення батьків, зміна школи, втрата близьких, булінгМоральне або фізичне насильство, агресія в будь-якій формі., тяжкі захворювання, чи інвалідизація також можуть спричинити аутоагресію, сказала психологиня.

"Цікаво, що це може бути також і модель поведінки, коли дитина може наслідувати батьків або однолітків. Також через високу емоційну чутливість, коли дитина не виносить, коли хтось страждає, сама заподіює біль собі. Також аутоагресія може бути одним із проявів гіперактивностіСтан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. У випадку, якщо подібна поведінка є проблемою для інших, гіперактивність трактується як психічний розлад., неврологічних розладів – наприклад, аутизмАутизм (розлади аутистичного спектру (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування., синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГCиндром дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ) є одним із найпоширеніших розладів нервової системи в дитячому віці, який включає проблеми, пов’язані з неуважністю, гіперактивністю та імпульсивністю до такої міри, що це заважає повсякденному життю.)".

За даними психологині, у дітей аутоагресія проявляється через звичку гризти нігті, відривати кутикули з кровʼю, кусати губи або язик, роздирати шкіру чи виривати волосся та може проявлятись через часті падіння та удари, які не завжди є випадковими. Батьки можуть відмічати у дітей різкі перепади настрою, закритість, уникання контактів, невдоволення, самозвинувачення у нікчемності та втрату сенсу існування.

"Одна моя клієнтка підліткового віку різала руки лезом і вимащувала стіни своєю кровʼю. Це був єдиний спосіб, хоч і деструктивний, отримати увагу та турботу мами, яка була занадто зайнята на роботі та буквально не бачила дитини, переклавши відповідальність на няню".

Як допомогти людям з аутоагресією

Психологиня розповіла, що важливо спробувати спокійно поговорити та висловити підтримку людині з аутоагресією.

"Не ображайте, не звинувачуйте та не критикуйте. Фрази на кшталт: "Ти що дурний? Для чого ти це робиш?", "Це просто примхи!", "Не вигадуй! Візьми себе в руки" не є підтримувальними. Покажіть людині, що вам не байдуже, що ви поряд та з вами можна поділитися думками, коли людина буде готова. Можна допомогти знайти інші способи боротьби зі стресом. Наприклад, зайнятися спортом, творчістю, медитацією, слухати музику або вести щоденник емоцій. З дитячою аутоагресією, батькам слід бути уважними до потреб дітей, менше критикувати, більше хвалити свою дитину, обіймати, але не навʼязливо і не боляче. Також проявляти щирий інтерес до її справ у школі, на гуртках, щодо її відносин з іншими дітьми та сприяти тому, щоб дитина ділилася з вами своїми проблемами, переживаннями й страхами".

Наталія Цумарєва розказала, що самопошкодження це захисний механізм, тому людині з ознаками аутоагресії можна запропонувати допомогти знайти спеціаліста або піти разом на консультацію.

"Головне проявляти терпіння, розуміння та підтримку. Навіть якщо людина відмовляється від допомоги, важливо залишатися поруч й не ігнорувати проблему".

Профілактика аутоагресії

Профілактика аутоагресії – важлива, особливо якщо у людини є схильність до саморуйнівної поведінки, сказала психологиня.

"Відстежуючи ознаки аутоагресії, можна проводити її профілактику. Якщо людина ще не завдає собі шкоди, але перебуває в зоні ризику, варто звернути увагу на розвиток емоційного інтелекту, тобто вчити розпізнавати та виражати свої почуття словами, а не через деструктивну поведінку. Запропонувати вести щоденник емоцій, ділитися переживаннями з близькими та використовувати доступні "антистреси".

Наталія Цумарєва пояснила, що фізична активність, медитації, дихальні вправи, творчі заняття та заспокійлива музика також сприяє зниженню рівня стресу та напруги.

"Необхідно звернути увагу на речі, які люди не мають сили змінити чи контролювати. Не потрібно карати себе за минуле. Краще змінювати внутрішній монолог на більш підтримувальний, наприклад, замість "Я нікчемний" говорити: "У мене є труднощі, але я зможу з ними впоратися, я хороший!".

Потрібно підтримувати соціальні зв’язки через спілкування з друзями та родичами.

"Також уникати людей, які чинять булінг чи мобінг, Це діяння роботодавця або окремих працівників колективу, які спрямовані на приниження гідності та честі працівника.не замикатися в собі, а головне – не боятися просити про допомогу, коли важко чи "не вивозиш". Якщо людина перебуває у кризовому стані або може завдати собі серйозної шкоди, не залишайте її наодинці, адже інколи трапляється таке, що самоушкодження перетворюється у мазохізм Це прагнення людини до задоволення, яке проявляється в тому, щоб їй було завдано болю. Цей біль може бути фізичними або психічними стражданнями. При цьому мазохізм розглядається і як умова, і як джерело задоволення.та садомазохізмСадомазохізм – сексуальне відхилення, що полягає в досягненні статевого задоволення шляхом душевного або фізичного страждання, заподіюваної партнеру або самому собі в процесі партнерських взаємин.".

Якщо ознаки аутоагресії з’явилися або проблема стає повторювальною та серйозною, необхідно звернутись до психолога чи психотерапевта. У важких випадках слід звернутися за екстреною допомогою до лікаря, кризової служби чи психіатра.

Топ дня
Вибір редакції
На початок