28 січня на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому попрощалися із загиблими у Покровському районі Донеччини солдатом Олександром Писчурніковим та старшим солдатом Сергієм Великим.
Тіла бійців зустріли "живим коридором", стоячи на колінах, повідомила кореспондентка Суспільного, яка була на прощанні.
Олександр Писчурніков народився 2 січня 1986 року в Кропивницькому, навчався в колегіумі, освіту психолога здобув у Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка, працював приватним підприємцем та кухарем в одному з ресторанів міста.
Мобілізували його у серпні 2024 року, після навчання він служив бойовим медиком взводу, загинув 20 січня 2025 року біля селища Надіївка Покровського району Донецької області у віці 39 років, розповіла заступниця начальниці міського управління культури Неля Чорна.
"Основним його завданням було евакуація поранених та загиблих воїнів з місця бойових дій та доставлення до них усього необхідного. Олександр вивіз із гарячих точок багато наших захисників, врятувавши їм життя".
Товариш Олександра Володимир Хмельницький розповів, що знав загиблого з дитинства.
"Спілкувалися в одній компанії, виросли в одному мікрорайоні. Ніколи не підводив, завжди був веселим і любив посмішити компанію".
Сергій Великий народився 13 листопада 1988 року в селі Рівне Новоукраїнського району, навчався в місцевій школі №5, закінчив технікум механізації сільського господарства в обласному центрі та здобув кваліфікацію техніка-механіка. У 2014-2015 роках боєць брав участь в антитерористичній операції на території Донецької області, а в лютому 2022-го знову пішов на фронт, розповіла Неля Чорна.
"У січні 2023 року отримав осколкове наскрізне поранення. Після декількох місяців лікування повернувся до підрозділу й далі виконував службові обов’язки. Воював на найгарячіших напрямках".
35-річний військовий загинув 25 лютого 2024 року біля Криничного (раніше Ласточкине) Покровського району Донецької області, відтоді його вважали зниклим безвісти.
Колега загиблого Віктор Патлаченко розповів, що Сергій був справжнім патріотом, щирою та надійною людиною.
"Такі повинні жити, а не гинути. Шкода, ми втрачаємо найкращих, дуже шкода. Але маємо надію, що ця війна закінчиться нашою перемогою, перестануть гинути достойні сини України".
Похвали військових на Алеї слави.
