5 січня 2025 року виповнюється 107 років українському карбованцю. Цього дня 1918 року за новим стилем з’явилися в обігу перші українські банкноти — карбованці Української Народної Республіки. Ними розраховувалися і в Єлисаветграді (нині Кропивницький), та паралельно була в обігу й власна валюта — єлисаветградські рублі.
Про це Суспільному розповів кропивницький краєзнавець Леонід Багацький.
20 листопада 1917 року (за новим стилем) Центральна Рада в Києві проголосила Українську Народну Республіку, видавши Третій універсал. Після цього постала потреба в національній валюті. Її й почали розробляти в грудні.
1 січня 1918 року Центральна Рада ухвалила тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетівСлово "білет" вживається в значенні "цінні папери". Позаяк "квиток" — це проїзний документ. УНР, згідно з яким "кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів".
Банкноти видрукували у Києві в типографії Василя Кульженка, і 5 січня 1918 року їх ввели в обіг. А 1 березня 1918 року Центральна Рада запровадила ще й гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала половині карбованця.


Водночас свої гроші випускали й деякі міста. Одне з них — Єлисаветград (нині Кропивницький). За словами Леоніда Багацького, це відбулося через те, що в Україні бракувало готівки. На початку 1917 року грошова маса в російській імперії зросла ушестеро, а купівельна спроможність царського рубля зменшилася до 27 довоєнних копійок.
"Виник парадокс: купюр неміряно, але дорожнеча все одно їх з’їдала до нуля. До того ж після падіння царського режиму старим рублям уже не довіряли. Україна потерпала від нестачі в обігу паперових грошей, і Центральна Рада та окремі міста почали друкувати власні грошові знаки. Як завжди у фінансових питаннях, першою серед міст вигулькнула Одеса. У чільних рядах був і Єлисаветград через свої зв’язки з Одесою", — розповів краєзнавець.
Випуск своїх грошей у Єлисаветграді налагодили на початку 1918 року. Перші купюри мали назву "Розмінні білетиСлово "білет" вживається в значенні "цінні папери". Позаяк "квиток" — це проїзний документ. міста Єлисаветграда" й були номіналом 10 рублів. Підписав їх тодішній міський голова Сергій Крамаренко.


За короткий час цих купюр випустили на загальну суму близько 10 мільйонів рублів. Але й цього виявилося мало. У місті працювали виробництва й торгівля. Їх обслуговували кілька банків та банківських контор. І всім все ще не вистачало готівки, розповів краєзнавець.
"Тоді до Москви послали членів Єлисаветградського ревкому есера Якова Шинделя і більшовика Михайла Чернишова, котрі привезли сюди 15 мільйонів царських рублів. Але наприкінці лютого 1918 року більшовики, тікаючи від німців до Харкова, з них вивезли два мільйони. А куди подівся залишок, знав, мабуть, лише Шиндель, котрий на той час уже став більшовиком, але до ХарковаХарків тоді був столицею радянської України чомусь не ризикнув їхати".
Поступово в обігу також з'явилися єлисаветградські купюри вартістю п’ять, три й один рубль, а згодом 25 і 50 рублів. Поряд з розмінними білетами-рублями в Єлисаветграді оберталися й карбованці та гривні різних номіналів УНР, Української Держави гетьмана Скоропадського, Директорії. Ходили німецькі марки й австро-угорські крони.
"За деякими джерелами, у краї використовували ще й гроші Никифора Григор’єва з сороміцькими малюнками й написами та місцеві гроші отамана Пилипа Хмари. Нестор Махно теж тішився банківськими забавами", — додав Леонід Багацький.
За словами краєзнавця, навіть серед місцевої валюти траплялися підробки. Місцеві гроші мали захист — водяні знаки й багатотоновий та багатобарвний малюнок. Але місцеві фальшивомонетники все одно обладнали майстерню, яка фальшувала міські асигнації.

Коли до влади в місті прийшли більшовики, налагодилось постачання радянських грошей, і потреба у замінниках зникла. Під кінець 1920 року місцеву валюту в Єлисаветграді почали поступово вилучати з обігу.