Перейти до основного змісту
"Маємо друзів підтримувати". 120 поїздка польського волонтера на Кіровоградщину й в інші регіони з вантажем для фронту

"Маємо друзів підтримувати". 120 поїздка польського волонтера на Кіровоградщину й в інші регіони з вантажем для фронту

Польський волонтер Збігнєв Адамський
Збігнєв Адамський (у костюмі Святого Миколая) у приміщенні льотної академії під час пакування подарунків на фронт. Українська державна льотна академія

Збігнєв Адамський возить в Україну гуманітарні вантажі з перших днів повномасштабного вторгнення. Він — художник. У Польщі в містечку Тарнава-Дужа разом зі своїм другом заснував благодійну фундацію для допомоги українським військовим. Поляк привозить в зону бойових дій продукти, засоби тактичної медицини, одяг, машини, іншу техніку й запчастини до них. У грудні 2024 року була сто двадцята поїздка 78-річного Збігнєва Адамського в Україну.

Про це Збігнєв Адамський розповів в етері Українського радіо Кропивницького.

Польський волонтер привіз свій перший вантаж в Україну на четвертий день повномасштабного вторгнення. 26 лютого 2022 року до нього подзвонив знайомий з України й попросив про допомогу. Збігнєв Адамський не мав мікроавтобуса і позичив його в варшавського друга, який очолює транспорту фірму. Почувши, навіщо цей автобус потрібен, друг теж приєднався до допомоги.

"Фірма не тільки позичила мені мікроавтобус, але і сама своїм власним автобусом їздила на кордон, де було тоді надзвичайно багато українських жінок, дітей. І цим автобусом вони розвозили їх в Польщі. І це загалом був такий порив всіх поляків допомогти, зробити якнайбільше для українців", — розповів польський волонтер.

78-річний чоловік сам їздить за кермом автобуса. Розповів, що перша поїздка була важкою. Це була ніч, траплялося багато пропускних пунктів. Збігнєв Адамський приїхав вглиб України й зрозумів, що найбільше військовим потрібна була тактична медицина. Тоді він повернувся до Польщі й зібрав допомогу. Потім це почав робити двічі на тиждень. Формував у Польщі вантаж й перевозив його до Калуша, а звідти його розподіляли до інших міст.

"Маємо друзів підтримувати". 120 поїздка польського волонтера на Кіровоградщину й в інші області з вантажем для фронту
Збігнєв Адамський. Олена Роміцина

"Маємо друзів підтримувати". 120 поїздка польського волонтера на Кіровоградщину й в інші області з вантажем для фронту
Під час запису радіопрограми (злів на право волонтер Збігнєв Адамський, ведуча Олена Роміцина, ректор льотної академії Сергій Неділько, перекладач Олександр Полячок і представниці льотної академії Ірина Романько й Оксана Стяжкіна). Олена Роміцина

У радіостудію в Кропивницькому Збігнєв Адамський прийшов в одязі Святого Миколая. Уперше його надягнув рік тому, щоб поспілкуватися в такому образі з бойовими медиками в польових госпіталях.

"Усе-таки це якась моральна підтримка. І, як виявилося, цього року, коли я вже проїхав по всій лінії фронту, то це величезні відстані. Але я зустрічав по дорозі й інших людей, я так думаю, українців, які теж були в костюмах Святого Миколая, і це прекрасно", — розповів волонтер.

В Україні він об'їздив Донецьку область, Костянтинівку, Курахове, Краматорськ, був на півдні, у Херсоні, на Харківщині, возить допомогу і в зону бойових дій і у прифронтові міста і села. Скільки за весь час привіз вантажу в Україну, Збігнєв Адамський не рахував.

"Маємо друзів підтримувати". 120 поїздка польського волонтера на Кіровоградщину й в інші області з вантажем для фронту
Збігнєв Адамський й керівниця волонтерського хабу в льотній академії Ірина Романько. Українська державна льотна академія

За словами волонтера, до роботи фонду долучаються меценати з різних країн — Польщі, Франції, Великої Британії.

"Ситуація і в Польщі, і в Європі ускладнилася через економічну кризу. Людям стало важче жити. Але я на це не зважаю, — розповів волонтер. — Я все одно продовжую їздити Польщею. Інколи цей мій маршрут аж три тисячі кілометрів складає. Люди допомагають. Завжди в мене повний мікроавтобус. Колись на початку маленьким бусом, який має перевозити одну тонну, я возив по три тонни вантажу".

Під час таких поїздок Збігнєв Адамський познайомився у Кропивницькому з нинішнім керівником льотної академії Сергієм Недільком. Тоді Сергій Неділько очолював громадську організацію "Технопарк FlyCity 4.0". Він попросив допомогти переселенцям, які мешкають в гуртожитку академії. Потім співпраця переросла і на напрямок безпілотників.

У лютому 2024 році льотна академія й благодійна фундація підписали угоду про партнерство і співпрацю у сфері підготовки операторів спортивних квадрокоптерів команди дрон-рейсингуПерегони на дронах та спільної волонтерської діяльності разом з авіаційним волонтерським хабом, що діє в льотній академії.

"Я звернувся до моїх друзів у Польщі, і вони купують за кордоном безпілотні апарати, які я передаю академії для того, щоб тут могли навчати майбутніх операторів дронів", — розповів Збігнєв Адамський.

За словами Сергія Неділька, волонтер почав привозити й інші речі — віртуальні окуляри, обладнання для тренажерів і для медико-санітарної частини академії.

"Він легендарна абсолютно особа, легендарний художник, громадський діяч. Він не тільки в Польщі відомий, а у всій Європі. Він писав картини й портрети найвідоміших людей в Європі. Він відклав ту задачу, яку перед собою поставив (а він вирішив створити артгалерею на базі свого помешкання) і тепер мріє уже цю артгалерею присвятити майбутній перемозі в війні. Тобто всі свої можливості він сьогодні направив не на свій проєкт, а на інше", — сказав Сергій Неділько.
"Маємо друзів підтримувати". 120 поїздка польського волонтера на Кіровоградщину й в інші області з вантажем для фронту
Курсанти льотної академії допомагали пакувати подарунки. Українська державна льотна академія

Цього разу волонтер відвіз на передову майже пів тисячі наборів з солодощами, фруктами, одягом, засобами гігієни. З собою Збігнєв Адамський возить два прапори — Польщі та України. На них українські бійці залишають підписи й слова подяки за підтримку. Потім стяги волонтер залишає меценатам.

"Я замовив за власні гроші в Україні, у Харкові, виготовлення прапорів Польщі й України й прошу солдатів, щоб вони їх підписували. Пояснюю їм, для чого це треба. Вони з задоволенням це роблять, — розповів волонтер. — Я відчуваю свою причетність до України, тому що мої прадіди до 1945 року жили на її теренах. Але також я вважаю, що українці й поляки потрібні одне одному, повинні підтримувати один одного. Я думаю, що ті, хто має щиру душу, відкрите серце — от вони діють саме на користь нашого зближення. І щоб ми співпрацювали й були друзями. Хай і далі наша дружба посилюється".

Послухати радіопрограму можна тут.

Топ дня
Вибір редакції
На початок