2020 року медсестра з міста Олександрія Кіровоградської області Світлана Медведенко вирішила змінити роботу в амбулаторії та пішла на фронт. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну бойова медикиня зустріла у Пісках Донецької області. Її історія – перша у підбірці матеріалів Суспільного про людей, які виборюють незалежність своєї країни на фронті та в тилу.
З 2020 року Світлана Медведенко служила за контрактом у 56-ій окремій мотопіхотній бригаді. Про повномасштабне вторгнення дізналась на ранковому шикуванні 22 лютого 2022 року від командира.
"Повномасштабне вторгнення ми набагато раніше на собі відчули, тому що ми були під Пісками й перші обстріли у нас були 17 лютого, у мій день народження".
Потому, зі слів медикині, було селище Велика Новосілка у Донецькій області й перші поранені під час штурму селища Новодонецьке Краматорського району, який відбувся 8 травня 2022 року.
"Перші трьохсоті – побратими. В одного – поранення в грудну клітину, в другого – кульове й осколкове в ногу. Ми наклали йому турнікети, зробила знеболювальне й усе необхідне і понад чотири кілометри ми його виносили. Через деякий час він приїхав з паличкою, спитав, чи рада я його бачити – сказала, що не просто рада бачити його живого, а рада, що він на своїх двох ходить".
На Донеччині, сказала, доводилось спати в ямах та окопах, повзати у багнюці без змоги помитись, евакуйовувати побратимів під обстрілами.
"Це дуже болючі спогади. Кожен із них (побратимів – ред.) для мене – рідний".
На фронті, через прізвище, мала позивний "Ведмедик". Тому побратими дарували їй іграшкових ведмедиків.
Світлана має трьох доньок, найменшій з яких, Софії – дев’ять років. Поки Світлана була на фронті, за нею доглядали старші. Зі слів Софії, вона теж хоче стати бойовою медикинею.
Демобілізуватись вирішила, коли молодша донка закінчила перший клас, розповіла Світлана.
"Я зрозуміла, що дитина живе без мене три роки і два місяці, що мені пора повертатись. Старшій доньці 27 буде, середній – 22".
Влітку 2023 року жінка звільнилась з військової служби за сімейними обставинами. Нині працює в територіальному центрі комплектування.
"Мені дуже боляче й тяжко реагувати на тих людей, які неадекватно реагують на цю ситуацію (на мобілізацію – ред.). Заходив чоловік, я не пам’ятаю, після яких він обставин прийшов – сказав, що ми тут нічого не робимо, що нас треба відправляти копати окопи. Спитала в нього, чи він копав. А йому за п’ятдесят – відповів, що копав під час строкової служби. Розповіла йому, що копала донецьку землю і знаю, що це таке. Він потім перепросив, але в душі лишилась болюча рана, бо дійсно мене образив".
Нині на військовій службі старша донька Світлани й вона вважає, що тільки об’єднавшись, українці зможуть зупинити війну й здобути перемогу.
