Другого червня минув рік як у Донецькій області під час виконання бойового завдання загинув військовий льотчик Повітряних сил ЗСУ кропивничанин Владислав Савєльєв. Він міг би очолювати групу українських пілотів для перенавчання на F-16, розповів Суспільному його товариш, льотчик 114 бригади капітан Дмитро Шкаревський з позивним Ектор.
Рік тому Владислав працював з пілотом Андрієм Пільщиковим, позивний Джус. Разом вони боролися проти залишків радянщини в Повітряних силах та адвокатували тему отримання літаків F-16 у Сполучених Штатах.
Цього дня успішно відпрацювали американськими HARMами по російських позиціях, а увечері Владислав отримав ще одне завдання – доставити керовані авіабомби на лінію зіткнення російських та українських військ. В зону, куди могла дістати російська авіація та ППО.
Він вже повертався з успішно виконаного завдання, як його літак наздогнала російська зенітна ракета. Товариші до останнього сподівались, що Владислав міг катапультуватись.
З Владиславом попрощались, як з одним із "найвестерніших" пілотів, по-американськи. Шикування, офіційне прощання, пара МіГів пройшла на малій висоті, пролітаючи над домовиною, ведений різко йде вгору. Missing man formation ("стрій втраченого веденого") — традиційне вшанування загиблого військового, що назавжди пішов у небо.
На вечорі пам'яті, як заповідав Владислав, спалили піаніно. Цю традицію пілоти, які були на навчаннях на заході, перейняли в американських колег. На інструменті був написаний позивний Владислава NOMAD, в перекладі "Кочівник". Владислав любив подорожувати Україною та світом, його прах розвіяли над фіордом Норвегії.
На час повномасштабного вторгнення Росії Владислав був на навчаннях в США, розповідає Дмитро. Вони разом були студентами Харківського університету Повітряних сил, потім служили в Івано-Франківську. Владислав рвався додому, щоб разом з побратимами боронити Україну.
Після повернення він швидко відновив свої уміння у польотах і рвався в бій.
Тоді, як і зараз, Міг-29 працювали прикриттям від ворожої авіації та ППО для інших літаків, знищували російські ППО, ракети та безпілотники, опорні пункти.
Після першого року вторгнення українські пілоти вже дещо змінили в тактиці та організації польотів, впроваджуючи західні практики, говорить Дмитро:
"Це потрібно, бо наш ворог і ми вчились одному й тому ж в радянській системі. Влад дуже хотів, щоб наші пілоти мали більш ефективну підготовку. Коли він був у США, ми постійно спілкувались, він багато про це розмірковував. Це все доповідалось у Повітряні сили, і тому він був одним із тих, перших, кого планували на перенавчання на F-16".
Через декілька днів після загибелі Владислава на російський командний пункт полетіла бомба, підписана "За Влада…". Вона влучила в ціль.
Загибель Владислава — це велика втрата для українських пілотів та для його родини, говорить Дмитро:
"Коли про нього згадуєш, тільки посмішка. Хочеться, щоб швидше ця війна закінчилась і більше наші хлопці не гинули".
