Радянська влада влаштувала Голодомори, щоб знищити українське заможне селянство та придушити прагнення українців до їх незалежності. Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, розкуркулення селян та хлібозаготівельна кампанія. Від голоду в Україні померли майже 4 мільйони людей.
Це інформація від кропивницького історика та краєзнавця Бориса Шевченка. Суспільному він розповів про причини та наслідки Голодоморів в Україні.
Якщо подивитися на історію України кінця 19 початку 20 століття, то можна зрозуміти, що українці були переважно селянської нації, говорить історик. Вони займалися сільським господарством, отримували гроші та забезпечували свої родини.
У 1861 році, після скасування кріпосного права в Російській імперії, кожен селянин, окрім свободи, повинен був отримати земельний наділ, що перебував у власності поміщика. Селянська реформа була амбітна, однак земельне питання не вирішила. Зазвичай людям давали незручні ділянки, які до того ж треба було викупляти. Вирішити земельне питання мала Столипінська реформаЦе – низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства., метою якої було зруйнувати сільську спільноту, яку влада створила, щоб контролювати селян, та донаділити кожного з них землею. Але це не спрацювало.
"Під час революції у 1917 році до влади прийшли більшовики. Вони обіцяли селянам надавати їм в користування землю, щоб ті у свою чергу їх підтримували. Коли більшовики утвердилися при владі, то на початку 1920 років люди почали отримувати земельні ділянки. Це був той час, коли український селянин своєю роботою зумів отримати певний матеріальний прибуток. Були селяни, які добре працювали на своїй землі і брали в оренду іншу землю, використовували найману працю. Вони мали млин, худобу, тобто були так званими одноосібниками, які вирощували зерно та продавали його. По суті єдиним покупцем зерна була держава. Радянську владу, яка будувала тоталітарну країну, це не влаштовувало, тому що таким чином вона залежала від українського селянина".
Через це влада ухвалює рішення забрати в селян землю і натомість створити великі, колективні форми господарства, які називалися колгоспами. Зі слів Бориса Шевченка, загалом їх було три форми, які різнилися від рівня усуспільнення землі.
"Якщо ми говоримо про комуни, то усуспільнювалося, тобто ставало спільним рухоме, нерухоме майно, земля, селяни навіть жили разом. На території Кіровоградщини у нас було декілька комун. Але вони не користувалися популярністю, тому що українські селяни завжди мали дух самостійності. Далі йшли товариства спільного обробітку землі. Коли усуспільнювалася лише земля. А худоба, якою цю землю обробляли, була власністю людей. І третя артільна форма – це, коли усуспільнювалася земля, худоба, але селянин щось все ж таки залишав собі, наприклад, присадибну ділянку".
Як колективізували українське селянство
Селяни, які успішно господарювали на землі, не хотіли вступати у колгоспи. Але водночас була інша частина селянства, яка здавала свою землю в оренду та не працювали на ній. І коли більшовики почали проводити агітацію проти заможних селян, незаможні її підтримали. У 1920 році, після того, як влада ухвалила розпорядження, розпочалася колективізація українського села. Це відбувалося методом агітації та примусово. Однак цей процес не давав Радянській владі результатів. Заможні селяни подовжували працювати на себе, а колгоспи, які все одно створювалися, не були масові.
"Наприкінці 1920 років у Радянському Союзі відбувається хлібозаготівельна криза. Держава поставила такі ціни на закупівлю зерна, що селяни вирішили його притримати, бо не було вигідно продавати. Тож влада вирішила примусово його забрати в селян. Сталін в той час якраз їздив на Урал і власним прикладом показав, що можна діяти таким чином. Коли і це не дало ніякого результату, тоді з селянами вирішують розібратися по-іншому та влаштовують розкуркулення".
Працьовитих людей оголосили куркулями
На початку 1930 років, перед 1932-1933 роками, Радянська влада оголосила працьовитих людей куркулями. Їх поділили на три категорії:
"Перша – це ті, які виступали проти колгоспів та мали найбільший вплив, їх мали ув’язнити. Другі – потужні куркулі, які не проводили агітацію, у них відбирали їхнє майно та виселяли з території України на північ Радянського союзу. Треті – це менш заможні селяни, яких виселяли за межі населеного пункту, щоб розірвати оці всі зв’язки. Ліквідувавши заможний прошарок селянства, лишалася та частина людей, які були готові йти вступати до колгоспів".
Провівши колективізацію та розкуркулення, у 1932-1933 роках Радянська влада почала примусово вилучати у людей зерно та всі продукти. Наслідком цього стало те, що українці помирали голодною смерті. За словами Бориса Шевченка, тоді загинули майже 4 мільйони сільського населення.
"Радянська влада намагалась взяти під свій контроль сільське господарство. Що давав колгосп? Повний контроль над життям селянина, бо там працювали цілими сім’ями і це на багато років визначало хід життя українця. До середини 20 століття, коли до влади прийшов Хрущов, українські селяни не мали паспорта, не могли вільно виїхати з села в інший населений пункт, лише за дозволом голови колгоспу, не отримували заробітної плати. Паспорти ввели у 1970 роках. Їхня оплата праці вимірювалась у трудоднях, тобто за певний обсяг виконаної праці. За це потім два рази на рік після жнив їм давали трохи грошей та частину зерна".
Колективізуючи, розкуркулюючи та вбиваючи голодною смертю українське селянство влада переслідувала ще одну мету, каже історик. Вони хотіли знищити те населення України, яке показувало своє прагнення збудувати власну державу.
"У нас відбулася своя українська революція, була проголошена українська народна республіка, у нас була велика кількість повстанських загонів, якими керували різні отамани. Це ті угрупування, які боролися проти Радянської влади, інших політичних сил, підтримували побудову Української незалежної держави. І основою оцих повстанських загонів було українське селянство, бо вони їх годували та підтримували фінансами. Коли влада пообіцяла людям землю, а вони були малограмотними, то купились на це все, склали зброю та повернулись у село".
Зі слів Бориса Шевченка, розкуркуливши селян, влада прибрала активну частину тих, які вміли господарювати. А також політично ідейних людей, які вміли читати, могли собі дозволити здобути певну освіту. Це було важливо.
"За рахунок своєї політики частину людей вони загнали у колгоспи, а багато учасників колишніх повстанських загонів померли голодною смертю. Тобто вони нанесли нищівний удар і в політичному сенсі і таким чином змогли упокорити Україну. Основний удар був спрямований саме на село, з містом було легше. Бо воно вже тоді було зрусифіковане і їх було легше тримати під контролем".
Які наслідки Голодоморів для України
Влаштувавши Голодомори, влада ліквідувала прошарок одноосібних господарств, знищила велику частину заможного селянства. Інших загнали у колгоспи, які ніколи не були ефективними. Наслідком їх створення стало зникнення українських сіл.
"Коли колгоспи розпалися, цю землю передали в обробіток фермерам. З'явилася ринкова система, почався розвиток техніки і для роботи на полях вже не треба було тієї великої кількості населення, яке працювало у колгоспах. Відповідно села почали занепадати, а молодь звідти виїжджати. Це проблема сучасності, але її причина криється в політиці радянської влади".
