Письменник Юрій Андрухович у Кропивницькому читав уривки "з книги, яка, можливо, ніколи й не напишеться". Також розповів, чому зважився читати неопубліковані тексти, чи переживав кризи у писанні та з чого радить почати знайомство з його творами.
Юрій Андрухович приїхав у Кропивницький в рамках проєкту "Підтримка внутрішнього культурного діалогу в Україні", який охоплює 14 міст України.
Що відомо: у Кропивницькому за осінь-зиму відбудуться п’ять літературних подій у рамках проєкту "Підтримка внутрішнього культурного діалогу в Україні" — дві зустрічі з місцевими авторами всеукраїнського рівня і три з українськими письменниками топового рівня, розповіла координаторка проєкту Олена Горобець. Метою проєкту є відновлення літературних процесів у містах України. У жовтні до Кропивницького приїжджав Андрій Бондар. Юрій Андрухович – поет, прозаїк та перекладач. Автор українського постмодерного роману. Твори перекладені більш ніж десятьма мовами.
Війна спонукає показувати тексти, які, можливо, недопрацьовані, можливо, ніколи не будуть опубліковані, або будуть змінені, вважає Юрій Андрухович: "Ми в ситуації, коли не знаємо що далі, як довго, і хто доживе. Ніколи б раніше, поки не вийшла книжка, поки я б десятки разів не перечитав текст, який ми б зі Святославом (Святослав Померанцевпідприємець, громадський діяч, культурний менеджер,президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ — видавець Юрія Андруховича), напевне, видали, я б цього не робив".
Письменник працює над новим твором з 2021 року. Він ще не впевнений щодо форми — чи буде це збірка оповідань, чи роман. "Наприкінці 21 року, мені здавалось, що акцент буде на дитинстві – історії з тих часів, коли автор цього твору був того ж віку, що й герой – це десь так 70-71 рік, а хлопчику 11-12. Я закінчив перший розділ, чи оповідання 20 лютого 2022 року. Тобто коли була інша реальність".
Нині письменник думає над тим, щоб впізнаваний світ твору минулого століття в Україні замінити на новостворений, де буде окупація та спротив. На зустрічі він зачитав уривок "Реміз" та відповідав на запитання слухачів.
Що має робити письменник під час війни?
Я думаю, що кожен повинен робити те, що добре виходить. Письменник – писати. Серед наших колег є ті, хто на фронті, то ще одною відповіддю може бути: "Воювати". А можливо, як наш друг Андрій Любка, який вирішив використати свій вплив і популярність у соцмережах, щоб допомагати Збройним силам. Він на 31 грудня 2022 року завіз 100 машин для фронту. Поки перестав писати, наскільки я знаю, бо коли ведеш такий спосіб життя – шукаєш машини, ремонтуєш, фарбуєш, переганяєш — писати неможливо.
Чи бували у вас кризи у творчості?
У мене ніколи не було впевненості, що я допишу. Я завжди рахувався із можливістю творчої поразки. Обов'язково настає такий момент, коли пишеш великий обсяг, роман, настає криза, коли ти не знаєш, що робити далі. Коли тобі перестає подобатись те, що написав. В такий момент письменники знищували свої твори. Раніше це було назавжди, а сьогодні якісь файли й залишаються. Цей момент треба перечекати, переходити. Напевне, це сигнал, що треба відпочити. Початки романів завжди дуже інтенсивні, бо ти випліскуєш все, що ти виношував. А потім середина провисає, тоді відкривається друге дихання, коли ти знаходиш несподівані рішення навіть сам для себе. Я колись так жартував, що читати середину романів не треба. Десь зі 120-ї сторінки, і до 250-ї.
Чи є ритуали, які супроводжують письмо? Кава?
Може й кава, й ні (сміється). Спиртні напої не рекомендую. Вони справляють оманливу дію, можна "розписатися", сторінок так 20, дивуючись своїй геніальності, а потім перечитати, і стає соромно. Ритуали є. Вони в мене прив'язні до чисел. Скажімо, коли я починав писати "Радіо Ніч"Радіо Ніч" – найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя.", це був кінець 2018 року. В мене задум не був ще повністю готовий, але було 25 грудня. І я подумав, що якщо я відкладу до наступного року, то у мене нічого не вдасться. Я не знаю, як це обґрунтувати, але вирішив почати, хоча б одну сторіночку. І оскільки я вважаю цей роман вдалим, з наступним я вчинив так само. Ось такі дрібниці.
Мемуарний роман "Таємниця". Чи буде друга частина?
Книжку я писав під тиском. Давно, мені ще було років 30, в одній компанії один чоловік заявив, що він хіромант, і вміє "читати долю". Не всі зважились, але мені стало цікаво, і він заявив, що все, що я маю зробити, я зроблю до 47 років. Не те щоб я помер у 47 років, але отак сказав. Ближче до 47 років я собі це згадав, і подумав: "Ого, а якщо це буде остаточний фінал, я маю щось написати, щоб залишити якийсь текст про себе". Але чоловік був не правий, або мав щось інше на увазі. Мій друг на 48 мій День народження прислав мені вітання, де були слова: "І слава Богу, що херовий був той хіромант".
Що б ви рекомендували для того, щоб починати знайомитись з вашою творчістю. Наприклад, молоді.
Я не наважусь рекомендувати свої твори для юнацтва – це не зовсім те, що я пишу. Але залишається актуальною "Московіада". Там є і якісь такі речі, які пояснюють те, що сьогодні відбувається. З такого погляду напевне "Московіада". Але якщо виходити з того, що література для юнацтва має виконувати якусь виховну функцію, то, мабуть, це не дуже той зразок. Хіба що якщо до героя поставитись, як до антигероя.
Читайте також
- У Кропивницькому представили фотопроєкт про загиблих у війні "Живу завдяки тобі"
- Коли нас бачили, співали нашу "Гуляю я". Гурт Yelka з Кропивницького про участь у фестивалі в Польщі
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
