Перейти до основного змісту
"Ми нитка, яка пов'язує хлопців із домом". Кропивничанин вісім років возить вантажі на передову

"Ми нитка, яка пов'язує хлопців із домом". Кропивничанин вісім років возить вантажі на передову

"Ми нитка, яка пов'язує хлопців із домом". Кропивничанин вісім років возить вантажі на передову
. Суспільне Кропивницький

"Це дорослі хлопці, але вони хочуть тепла і звістки з дому, а ми, виходить, як ниточка, яка пов’язує їх", – так розповідає про зустрічі з українськими захисниками водій Дмитро Павєльєв. Він з 2014-го возить допомогу на передову.

Дмитро Павєльєв їздить на передову двічі-тричі на тиждень, і так з 2014-го року. Везе одяг, продукти, спорядження, все, що просять українські бійці.

"Чужі хлопці дивляться на тебе, як на брата і на рідну людину, – розповідає Дмитро. – І чекають від тебе тепла, і як обіймаєш їх, то таке відчуття, що вони побували дома. Діти пишуть листи і вкладають у шоколадки різні привітання. То хлопці брали ці листи, виходили, щоб їх ніхто не бачив, читали і плакали".

Після вторгнення Росії водій об’їздив усю лінію розмежування: "Машина витягувала нас з Бучі, ми були і в Ірпені, і в Гостомелі. Вже замінили в ній двигун бо, як то кажуть, метал не витримує. Люди витримують. Бо це наш дім". У машині Дмитро Павєльєв збирає шеврони підрозділів, яким привозили допомогу: "Тут і Азов, і Ірпінь, і Буча".

У дорогу Дмитро завжди вирушає зі своїм напарником Володимиром Скрипниченко – так безпечніше. "Ми вивозили наших хлопців, ліворуч і праворуч – сепаратисти. І він вліво дивиться, я – вправо, і педаль в підлогу, а по-іншому не можна", – розповідає Володимир Скрипниченко.

Дмитро Павєльєв згадав історію, яка трапилась в 2016 році під Волновахою: "Було скошене поле. Їхати де хочеш можна, ми їдемо, перед нами виїжджає автомобіль червоного кольору, з Донецькими номерами і їде прямо лоб в лоб. До останнього він не звертав. Вирішили – їдемо. Б’єм, то б’єм. Бо ніхто не хотів зупинятись і здаватись. То прямо перед нами, думав зіткнення буде, він поїхав праворуч. Це був такий, мабуть, жест – зупинити, налякати".

Дмитра Катерина Колтунова – співзасновниця громадського простору "Кроп:Хаб", де збирають поміч військовим, називає незамінним водієм. "Він відповідає за той фронт роботи, який важливий в нашій волонтерській діяльності, тому що без логістики не буде того циклу завершеного, який ми змогли вибудувати. І його досвід безцінний".

Читайте також

  • У Кропивницькому діти з інвалідністю роблять окопні свічки для захисників
  • Батько шістьох дітей з Кропивницького пішов захищати Україну попри три відмови у військкоматі
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб

Топ дня

Вибір редакції

На початок