Кропивничанка Катерина Тикман мріє видати збірку віршів у пам'ять про загиблого чоловіка. А ще, аби вони стали піснями і їх знала вся Україна. Її чоловік Олександр Бузько писав вірші. У військкомат пішов у перший день вторгнення Росії, загинув 26 квітня від поранення в голову під час артилерійського обстрілу під Вугледаром.
29 серпня в Україні відзначають День пам'яті захисників. Його встановлено указом президента від 23 серпня 2019 року для увічнення героїзму військових і добровольців, які віддали життя за батьківщину, та як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України — Іловайську трагедію. Символом цього дня стала квітка соняха, адже смертельний для наших захисників "зелений коридор" пролягав через поля із цими квітками.
Катерина Тикман приходить на могилу свого чоловіка, щоб розповісти про свої справи: "Я запитую, як у нього справи, іноді п’ємо разом каву, як раніше".
Олександру Бузьку був 41 рік. "В бліндаж попала міна, розірвався снаряд. Він загинув від осколкового поранення, – розповідає дружина.– Військового досвіду не мав. Він говорив: "Ну, як? Мені там потрібно обов’язково бути. Нам всім треба згуртуватися і треба йти туди, аби вони не дійшли до нас, до нас в місто не прийшли".
У мирному житті працював електриком, писав вірші, любив співати, грав на гітарі. Піснею підтримував побратимів на передовій, за це отримав позивний "Маестро".
У пам'ять про чоловіка жінка хоче видати збірку його віршів, останні писав в окопі. "15 творів – це ті, які я знайшла, – каже дружина. – Хотіла їх перекласти на українську, бо Саша раніше писав російською мовою, в нього такі ліричні твори… Але з початком війни ми з ним перейшли на українську мову і намагались спілкуватись тільки українською мовою".
Після загибелі чоловіка Катерина Тикман постійно носить з собою синьо-жовтий прапор, який був з ним на фронті: "Він завжди був із Сашею. Я його ношу в пакетику, щоб він зберігся таким, яким приїхав. Видно було, що він його вдягав на себе. Трошки плямок на ньому. З таким запахом землі, пороху. Він був з ним, я його тепер ношу завжди з собою".
Читайте також
- "Поки росіяни калічать життя, українці – рятують". Історія родини переселенців з Харкова
- "Ці пів року тяжчі за попередні вісім років війни". Ксена зі Знам'янки – про службу в ЗСУ
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
