Жителька селища Мирне Херсонської області Вікторія добиралася з окупованої території у Кропивницький чотири доби. За словами жінки, російські солдати тримали людей на спеці та спеціально не випускали їх. Називати своє прізвище жінка боїться. Приїхала з донькою. Її син, який боронив Маріуполь, зник безвісти.
Здають одне одного за банку тушкованки
На територію селища Мирне російські військові заїхали з Криму. Деяких сіл, які розташовані поруч, не стало за декілька годин, їх знищила російська авіація, пригадує Вікторія.
"Люди не знали, куди їм бігти та що робити. Коли зайшли чеченці та буряти, вони почали знущатись над людьми, передусім з АТОвців. Їх вивозили у невідомому напрямку, ніхто не знає, що з ними. У селищі є жителі, які перейшли на сторону росіян, і почали здавати одне одного за банку тушкованки".
Чекала до останнього на сина
Жінка до останнього не хотіла виїжджати з окупованої території. Чекала сина, який зник безвісти під час оборони Маріуполя. Жінка до сих пір не знає, що з ним.
"Одні кажуть, що він у полоні, інші, що його немає в живих. Я чекала його, але нас попередили, що треба терміново виїжджати, тому що почалась зачистка. Буряти нікого не шкодують: вони ґвалтують, забирають трактори, викошують зерно. Роблять все, що хочуть".
Російські солдати тримали колону з автомоблів на блокпосту у Василівці Запорізької області чотири доби. Пропускали, кого хотіли. Могли відібрати машину.
"Добирались ми дуже важко. Разом з іншими стояли на сонці, люди з інвалідністю лежали в машині, немовлята безупину плакали, а рашисти не дозволяли звідти вийти. Вдень пропускали по вісім-десять машин в колоні, нині – дві-три. На блокпості немає ні їжі, ні води. Місцеві жителі привозять і продають продукти та напої, але це все дуже дорого коштує".
У Кропивницький підвезли незнайомі люди
Вікторія з донькою приїхали у Кропивницький 11 липня. Їх підвезли на машині незнайомі їм люди.
"З нашого селища виїхало багато жителів – немає роботи, зарплати, інтернету та зв'язку, є проблеми з водою та світлом. У мене тут живе подруга, тому вирішила добиратися сюди. Ми досі не можемо оговтатись від тих жахіть, які пережили. У моєї дитини від звуків грози починається істерика. Наразі плануємо облаштувати своє життя у Кропивницькому та хочемо винайняти житло".
Читайте також
- "Після війни понад усе мрію обійняти свою бабусю". Переселенка з Запорізької області
- "Треба жити далі". Переселенці з Луганщини відновили бізнес у Кропивницькому
- Переселенці з Луганської області відновили в Кропивницькому сімейний бізнес, який втратили через війну
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
