Майже 50 хусток, кожна з яких має свою історію, зберігають у кропивницькій етнолабораторії "Баба Єлька". Їх збирали в селах та містах Кіровоградської області впродовж трьох років. 7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки. Його святкують з 2019 року для збереження українських традицій. Суспільне розповість, які хустки можна побачити в кропивницькій етнолабораторії та звідки їх привезли.
Читайте також: Учасниці пошукового проєкту "Баба Єлька" з Кропивницького зібрали 120 старовинних рушників
Не лише предмет одягу, а й показник заможності або бідності: так оцінювали родину, дивлячись, які хустки одягали жінки, каже голова громадської організації "Баба Єлька" Інна Тільнова. Вона показала хустку, яку привезли з села Триліси Олександрівського району тиждень тому.
"Ця хустка належала бабусі Антоніни Коваленко з села Триліси. Вона розповідала, що в молодості, коли їй хотілося красиво вбратися, вона брала саме цю хустку. Цікава тим, що вона з фіолетовими квітами, досить не типова, як на мене, бо у нас переважно чорні з китицями".
В етнолабораторії є хустки, у які жінки могли загортати немовля, теплими вкривались, як ковдрою, перев’язували їх навколо поясу, щоб зігрітися.
Мають у колекції єдину хустку з Кропивницького, тодішнього Кіровограда, розповіла завідувачка етнолабораторії Світлан Листюк.
"Відрізняється тим, що належить не сільській, а міській модниці. Це можна побачити і по типу тканини, і по візерунках, і по плетенню китичок. Ця хустка з 50-60-х років, вона належала Парасці Лазаренко 1904 року народження, яка колись зі своїм чоловіком переїхала у нинішній Кропивницький на вулицю Андріївська. Яскравого помаранчевого кольору, який зараз в тренді. Плетення китичок відрізняється від усіх хусток, які у нас є".
Перлиною колекції назвала хустку з села Кримки Олександрівського району.
"Чим вона унікальна? Тим, що тут дуже тоненькі китички, плетені, не такі, як на інших хустках. Коли дівчина чи жінка загорталася у цю хустку, ці китички на ній просто переливалися. Коли її побачили, так зраділи, попросили приміряти. Пані Катерина дарувати хустку не хотіла, говорила: "Хай ще полежить якийсь десяток років, може, будуть носити мої діти чи онуки", – а під кінець зустрічі сказала: "Знаєте, забирайте!"
Працівниця краєзнавчого музею Оксана Чонтай розповіла, що хустками покривали голову заміжні жінки. "Після весілля знімали віночок, одягали хустку і жінка вже не могла ходити з непокритою головою, це говорило про те, що вона заміжня. Традиційна українська хустка – білого кольору, вона прикрашалась вишивкою. На сьогоднішній день їх залишилось дуже мало. Хустки з орнаментами прийшли до нас з Болгарії і Туреччини, вони більш пізні, не традиційно українські, але українські жінки їх носили і носять досі".
У наступну експедицію збирати хустки в селах представниці громадської організації "Баба Єлька" поїдуть наприкінці цього тижня.
Що відомо
"Баба Єлька" – це проєкт, в рамках якого збирають в селах Кіровоградської області старовинні пісні, рецепти, одяг, прикраси, посуд. Назвали його на честь баби Єльки, яка проживала у селі Розсохуватка Маловисківського району й знала багато народних пісень. З 2018 року учасники експедицій зібрали 700 речей.
