7 вересня у чотирьох громадах Кіровоградської області попрощалися із загиблими захисниками. Це Геннадій Литвиченко з Олександрійської громади, Василь Плотніцький з Приютівської, Леонід Петрарь з Петрівської та Олег Власюк з Побузької.
Про прощання з Геннадієм Литвиченком Суспільному розповіла речниця Олександрійської міської ради Юлія Марюхно.
Геннадій народився 23 серпня 1977 року в місті Торецьк Донецької області, працював слюсарем на збагачувальній фабриці.
У 2024 році через повномасштабне вторгнення родина переїхала у Малу Виску, а згодом в Олександрію.
У липні 2025 року Геннадія мобілізували до лав Збройних Сил України. 20 серпня 2026 року в Чугуївському районі Харківської області він загинув.
У захисника залишилися дві доньки.
Про прощання з Василем Плотніцьким повідомили на сторінці Приютівської громади у Facebook.
Василь народився 4 січня 1975 року в селі Недогарки. Після закінчення школи він вступив до Олександрійського училища, де здобув спеціальність слюсаря, а після строкової служби працював на залізниці, на приватному підприємстві в Олександрії та у фермерському господарстві.
У 2023 році приєднався до війська, служив стрільцем-помічником гранатометника в механізованому відділенні.
5 березня 2024 року військовий загинув поблизу Кліщіївки на Донеччині. Понад два роки його вважали зниклим безвісти. Нині ДНК-експертиза підтвердила загибель.
Василя Плотніцького поховали у секторі військових поховань на кладовищі в Приютівці.
Леонід Петрарь загинув через 14 днів після мобілізації, повідомили на сторінці Петрівської селищної ради у Facebook.
Боєць народився 30 червня 1998 року в селі Петрівське, нині Козацьке. Після закінчення школи він вступив до професійно-технічного училища у Кременчуці, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. В 2019 році його призвали на строкову військову службу, після якої він працював водієм, а згодом займався ремонтом легкових машин.
14 вересня 2022 року Леоніда мобілізували, він служив на посаді навідника мотопіхотного відділення.
Через два тижні після призову, 28 вересня 2022 року, родина отримала сповіщення, що під час бойових дій у Первомайському Донецької області солдат зник. У серпні 2026-го експертиза ДНК підтвердила його загибель.
Воїна поховали на Алеї Героїв кладовища села Козацьке. У захисника залишились батьки, цивільна дружина, син, брат та сестри.
Про прощання з Олегом Власюком Суспільному розповіли у Побузькій селищній раді.
Олег народився 19 вересня 1977 року в місті Первомайськ Миколаївської області, проживав у селі Вітольдів Брід, навчався у Довгопристанській школі.
Після закінчення школи він здобув спеціальність тракториста у Первомайському коледжі, працював слюсарем на Побузькому феронікелевому комбінаті, згодом — машиністом крана.
3 жовтня 2024 року його мобілізували, він воював у складі 33-ї окремої механізованої бригади на Торецькому напрямку.
9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання біля селища Дружба Бахмутського району Донецької області зв'язок із воїном обірвався. Відтоді його вважали безвісти зниклим. Нині загибель військовослужбовця підтвердила ДНК-експертиза.
Поховали захисника на кладовищі села Довга Пристань Миколаївської області.
