30 серпня, у Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, у Кропивницькому влаштували автопробіг та акцію-нагадування на підтримку полонених та зниклих безвісти військових. До заходу долучилися понад три сотні людей.
Про це з місця події повідомила кореспондентка Суспільного.
Автоколона рушила з вулиці Лісопаркова й зупинилася біля площі Героїв Майдану, де вздовж вулиці Велика Перспективна стояли люди з плакатами й прапорами зі світлинами безвісти зниклих та полонених захисників. Учасники автопробігу розпалили на площі димові шашки із синьо-жовтим димом та рушили вулицями Кропивницького.
Решта учасників акції перейшли на площу Героїв Майдану, де з ними зустрілися представники влади. Серед них була Ольга Кравченко, яка шукає свого чоловіка Анатолія Кравченка. Зі слів жінки, він зник безвісти 20 вересня 2025 року.
«Разом з родинами бійців 154-ї окремої механізованої бригади шукаємо наших рідних, які зникли безвісти на Запорізькому та Дніпропетровському напрямках у 2025 році, а також у 2024 році в Харківській області. На нашому банері фото майже 200 людей, але загальна кількість більша. Ми чекаємо кожного героя додому».
До акції долучилась Світлана Дейнека — мама зниклого безвісти військовослужбовця 57-ї бригади, командира відділення першого стрілецького батальйону Максима Бойка. З її слів, син зник 22 січня 2023 року на околиці міста Бахмут Донецької області.
«У "Книзі надії" я написала, що син — мій всесвіт, моє життя, мої крила, без яких я не можу ні жити, ні літати, ні ходити. Я чекаю його додому живим та молю Бога про його повернення. Хоча минуло вже 3,5 роки, але надія не згасає і я сподіваюсь, що він перебуває у полоні».
Максим Бойко став військовослужбовцем у 19 років, брав участь в антитерористичній операції, сказала Світлана Дейнека. У вересні 2021-му він звільнився зі служби.
«Коли почалась повномасштабна війна, я йому говорила: "Синочок, не поспішай, ти в резерві, тебе покличуть". Він відповів: "Мамо, я не можу стояти осторонь". І пішов на фронт добровольцем».
Учасниця акції Вікторія Качко розшукує свого чоловіка-військового Ігоря Качка. До Сил оборони України він долучився 17 жовтня 2022 року, служив у саперному взводі 35-ї бригади, був командиром роти, воював на Донецькому напрямку.
«У 2024 році він пішов на виконання бойового завдання і не виходив на зв'язок. Я звернулася до територіального центру комплектування, де мені сказали, що він перебуває на зв'язку зі своїм командуванням. Через кілька днів мені повідомили, що їхній підрозділ розбили. Я знову приїхала до ТЦК і кажу: "Що ж це таке? Два дні тому сказали, що все нормально, а зараз повідомляєте таке". Мені відповіли: "Ми перевіримо". Коли я почала з'ясовувати ситуацію, вони телефонували до військової частини, але відповіді вже не було. Ще через три дні мені зателефонували з ТЦК і сказали, що мій чоловік зник безвісти».
На Ігоря Качка вдома чекає дружина та рідна сестра.
На площі Героїв Майдану родини зниклих безвісти писали спогади про своїх близьких у «Книзі надії», сказала заступниця начальника обласної військової адміністрації Катерина Колтунова.
«Управління ветеранської політики обласної військової адміністрації започаткувало ініціативу "Книга надії". У ній рідні та близькі наших захисників і захисниць, а також цивільних, які нині перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими, можуть залишити згадку, слова, побажання чи свої роздуми про рідних. Книга зберігатиметься в управлінні, а в майбутньому її планують оцифрувати. Щоразу, коли з полону повертатимуться хлопці та дівчата, вони зможуть прийти й прочитати слова, які для них залишили рідні, а також залишити власну згадку про те, як вони повернулися з полону на рідну землю».
За інформацією Катерини Колтунової, з початку повномасштабної війни з російського полону звільнили 312 захисників з Кіровоградської області, 70 з них — цього року.
