12 липня у Кропивницькому відбулись автопробіг та акція-нагадування на підтримку полонених та зниклих безвісти військових. До акції долучились 300 людей, автоколона налічувала 60 машин та мотоциклів.
Про це Суспільному розповіла організаторка Жанна Зубрицька.
З її слів, акції проводять щонеділі з 2022 року.
"Мій син Володимир Мітюн працював у компанії, що займається туристичними поїздками. Так по роботі подорожував світом. Однак "Азов" – це була його мрія. Він приєднався до війська в 2018 році. Його підрозділ дислокувався біля Маріуполя Донецької області. Одним із перших полетів до Маріуполя рятувати побратимів, у березні 2022 року. 20 травня син виходив з "Азовсталі". Після – майже нічого не відомо. Від координаційного штабу я нічого нового про свого сина не дізнаюся. А під час подібних заходів – більша ймовірність: раптом хтось побачить фото побратима".
На таких акціях можна дізнатися щось нове про безвісти зниклих військових, сказала Жанна Зубрицька.
"Наприклад, на подібній акції в Одесі незнайомий хлопець підійшов до мене і розповів про дружбу з моїм сином, про те, що був його побратимом. Для нас, рідних військовослужбовців, такі акції – це підтримка. Ми можемо чекати, а вони не можуть. Бо для них кожен день може стати останнім, особливо для азовців, адже їх найбільше ненавидять росіяни".
Володимир Мітюн народився 12 липня 1998 року, в день акції йому виповнилось 28 років.
Автоколона рушила з вулиці Лісопаркова й зупинилася біля площі Героїв Майдану, де обабіч вулиці Велика Перспективна стояли люди з плакатами й прапорами зі світлинами безвісти зниклих та полонених військових.
Учасниця акції Наталія Саблюченко прийшла на акцію з чоловіком. Їхній син Андрій був підприємцем, розповіла жінка. На початку повномасштабної війни він ходив до терцентру комплектування, хотів добровільно приєднатися до війська, хоча строкову службу непроходив.
"Сказали чекати. То ж до лав Збройних сил він став 23 квітня 2024-го. Був гранатометником. 25 червня того ж року пішов на позицію. Це був його перший бій. Наступні дні не могли додзвонитися до нього. 20 червня зателефонували політруку й медику військової частини. Вони сказали, що 28-го Андрій отримав поранення, після бою на зв’язок не виходив. Відтоді його вважають зниклим безвісти. Я вірю, що живий, що повернеться. Бо він сильний".
На акції, сказала, виходять кожні вихідні.
"Щоб люди не забували своїх захисників. А може, й зустрінемо колись того, хто нам щось розповість про те, де зараз син".
Олена Авдєєва із села Злинка Кіровоградської області, яка долучилась до акції на площі Героїв Майдану, розповіла про свого зниклого чоловіка Олександра. З її слів, він упродовж восьми років був депутатом Злинської сільської ради, до війська приєднався у листопаді 2023 року.
"Рік служив на Харківському напрямку, після – на Дніпропетровському. Командир відділення 154 окремої мотобригади. 27 серпня 2025 року подзвонив доньці, привітав її з Днем народження – і пішов на завдання. Був бій, він потрапив під артобстріл. Хоч за інформацією, яку маю, тіл і речей на тій локації не знайшли. 3 вересня 2025 року мені подзвонила дружина одного з побратимів і сказала, що і Олександр – безвісти зниклий".
На акції-нагадування, сказала, виходить із сином, донькою та онукою.
Учасниця акції Людмила Мінакова розшукує свого чоловіка Геннадія.
"Пішов на війну добровольцем у 2014 році, відтоді служби не полишав. 17 травня 2022 року потрапив у російський полон. Відомо, що побував у семи колоніях. Де зараз – не знаю. Сподіваюся, що дізнаюсь".
Акція тривала півтори години.
