13 травня у трьох громадах Кіровоградської області попрощалися з військовими. Йдеться про Миколу Куренного із селища Олександрівка Кропивницького району, Сергія Сербіна із селища Власівка Світловодської громади Олександрійського району та Андрія Майданюка із селища Капітанівка Новомиргородської громади Новоукраїнського району.
Микола Куренний
Про прощання з Миколою Куренним написали на сторінці Олександрівської селищної ради у Facebook.
Боєць народився 13 вересня 1976 року в Олександрівці Донецької області, працював на шахті.
У серпні 2023 році його мобілізували, служив він на посаді водія відділення зв'язку взводу зв'язку. Понад два роки його вважали зниклим безвісти.
Нині стало відомо, що він загинув 5 березня 2024 року під час ведення бойових дій біля села Іванівське Бахмутського району на Донеччині.
Родина загиблого переїхала на Кіровоградщину після повномасштабного вторгнення РФ.
Сергій Сербін
Про прощання із Сергієм Сербіним написали на сторінці Світловодської громади у Facebook.
Боєць народився 30 жовтня 1987 року в місті Світловодськ, навчався у Власівській загальноосвітній школі, здобув освіту у Світловодському технікумі та Кременчуцькому університеті економіки, інформаційних технологій і управління, працював оператором котельні на підприємстві в рідінй громаді.
25 листопада 2024 року Сергія мобілізували, він служив старшим водієм автомобільного відділення підвозу боєприпасів.
З 20 березня 2025 року старшого солдата вважали зниклим безвісти під час виконання бойового завдання біля села Тарасівка Краматорського району Донецької області, 30 квітня 2026 року його загибель підтвердили результати ДНК-експертизи.
У військового залишились батьки, дружина, дві доньки та брат.
Андрій Майданюк
Про прощання з Андрієм Майданюком Суспільнмоу повідомили у відділі організаційної та інформаційної роботи Новомиргородської міської ради.
Боєць народився 11 грудня 1975 року в селі Салькове (нині Заваллівська громада Голованівського району Кіровоградської області — ред.), а у 10-річному віці разом з родиною переїхав у Капітанівку, де закінчив школу та училище й одружився.
Андрій Майданюк жив у Києві, а останні роки життя — у Капітанівці, працював на місцевому зернозберігальному підприємстві, звідки його і мобілізували на початку 2023 року.
Він служив у 21-ій бригаді, а у грудні 2025-го його, через стан здоров'я, перевели у 38-й зенітний ракетний полк імені генерал-хорунжого Юрія Тютюнника.
9 травня військовий помер від набутих хвороб під час лікування у реанімаційному відділенні кропивницької лікарні. У нього залишились син, вітчим, сестра та племінниця.
